Як правильно обрати мікродобрива: 7 рекомендацій від експертів із живлення

На сторінці в мережі Facebook «Відверто про живлення рослин» фахівці надали своєрідний сheck-list  для вибору мікродобрив, які вони зібрали на основі рекомендацій, які надають компанії:

1. Агрохімічне обстеження ґрунту. Спочатку слід розуміти, чи варто взагалі щось вносити. Класичний аналіз ґрунту агрохімлабораторій на ринку вказує на вміст рухомих сполук елементів живлення і шкалу їх забезпечення. Наприклад, вміст цинку >2-2,5 мг/кг (ррм) може означати, що додаткове внесення цинкових добрив ефекту на врожай / якість не матиме. Так само і з рештою елементів.
2. Зовнішні умови ефективного застосування препаратів-мікродобрив. Рослина найбільш сприйнятлива до внесення відповідного продукту в період активної вегетації та накопичення вегетативної маси, за наявності вологи (відсутність водного і будь-якого стресу), в температурному діапазоні 12(15)-30 °С.
3. Для кожної культури існує критична(-і) фаза(-и) забезпечення та специфічний мікроелемент(-и), що статистично найчастіше лімітують урожай. Наприклад: цинк для кукурудзи — в період 3-7 справжніх листків (V3-7).
4. Хімічна форма елементів у продукті. Як зазначають фахівці «Відверто про живлення рослин», найчастіше на ринку пропонують такі:

• мікс/моно інертних оксидів та гідроксидів металів (концентрати суспензії, порошки) — висока концентрація (200-1000 г/л), дешева вартість 1 г д.р. $, але низька біодоступність;
• різноманітні хелати (на основі EDTA/DPTA/EDDHA/IDHA, LSA, амінокислоти тощо) — висока біодоступність, насичений ринок дорогих/дешевих, високої/сумнівної якості завдяки можливості «кустарного» виробництва, низька концентрація д.р. (70-200 г/л, кг);
• неорганічні солі (сульфат цинку семиводний, борна кислота, мідний купорос тощо) — низька ціна переважно, низька біодоступність, погана сумісність з ЗЗР та ін. баковими партнерами.

Окрім того, на ринку ще присутні різноманітні нанодобрива, органічні комплекси з гуміновими сполуками тощо.

Читати також: Мистецтво живлення рослин. Позакореневі підживлення азотом та магнієм. Карбамід і сульфат магнію

5. Фізичні властивості, зовнішній вигляд. Продукт має зберігати гомогенність розчину при зберіганні і транспортуванні, не розшаровуватись (спеціальні адʼюванти-антиосаджувачі), не утворювати осаду в каністрі, не змінювати колір.
6. Сумісність із ЗЗР. Не всі препарати на ринку однаково сумісні з тим чи іншим пестицидом або іншим агрохімікатом.

«Виробник має базу тестувань сумісностей. Проте важливо робити тест на малий обʼєм перед виходом в поле самостійно. На змішуваність може вплинути якість води, насиченість розчину (3 і більше бакових компонентів), температура тощо», — наголошують фахівці.

7. Сертифікація. Виробник гарантує якість конкретної партії продукту та його traceability (весь процес від виробництва, діючих речовин до придбання клієнтом).

Алла Гусарова, SuperAgronom.com

Читати також: Вирощування картоплі в Україні: сучасні системи живлення для врожайності та якості