Сучасний агроном — це не лише про чисте поле, а й про управління ризиками та прибутком — Олександр Хмелюк

Про це сказав Олександр Хмелюк, керівник агродепартаменту LNZ Group, у матеріалі «Агроном як CEO поля: де межа відповідальності і як рахувати прибуток з гектара» на Latifundist.com.

Своїми думками про те, коли найчастіше виникають помилки у взаємодії «агроном — власник», де проходить межа відповідальності агронома, як знайти баланс між технологією та економікою та чому сучасний агроном — це не лише про чисте поле, а й про управління ризиками та прибутком Олександр Хмелюк поділився під час конференції «Агроном як CEO поля», організованої Activitis Education та WEAGRO.

Фахівець виділив основні зони відповідальності агронома:

• планування і коригування технологічних карт;
• організація та контроль виконання польових операцій;
• моніторинг полів і стану культур;
• прогноз урожаю;
• сівозміна.

«Кожен із цих пунктів — це не просто функціональні обов’язки, це точка впливу на економіку підприємства», — наголосив Олександр Хмелюк.

І пояснив детальніше:

• Сівозміна — одна з фундаментальних компетенцій агронома. Але тут знову виникає дилема. З одного боку, нас вчать, що сівозміна — це науково обґрунтоване чергування культур. І це правда, адже є природні закони, які не можна ігнорувати. З іншого боку, є економіка. Є культури більш маржинальні і менш маржинальні.

Тож що таке сівозміна на практиці? Це баланс між науково і економічно обґрунтованим підходом. Якщо піти тільки в науку — можна одразу втратити прибуток. Якщо піти тільки в економіку — через кілька років система «зламається»: зростуть витрати, з’являться проблеми з ґрунтом, хворобами, врожайністю. Саме тому сівозміна — це стратегія. І вона повинна плануватися не на один сезон, а щонайменше на 3–5 років.

• Наступний пункт — контроль польових операцій. Глибина посіву, норма висіву, строки — здається, що це базові речі, рутина. Але правда в тому, що якість виконання технологічних операцій формує щонайменше 50% потенціалу врожаю. 

В агрономії є дуже жорстке правило: зворотного шляху не існує. Якщо сьогодні зробили помилку — завтра її вже не виправиш. Немає препарату чи агротехнічного заходу, які вирівняють недружні всходи, ніхто не прийде і не «розкладе» рослини рівномірно.

Читати також: Прогнози захисту соняшнику в сезоні 2026 з урахуванням проблем та досвіду 2025

• Моніторинг — це не просто «прогулянка полем». Сьогодні є багато інструментів для моніторингу, і не обов’язково щодня проходити поле по діагоналі чи конвертом пішки, як колись. 

Але суть не змінилася. Моніторинг — це, в першу чергу прогнозування ризиків, оцінка потенціалу і основа для прийняття рішень.

• Прогноз урожаю. Говорячи про цей пукт, важливо розуміти і агроному, і власнику, що потенціал культури не є сталим. Наприклад, взимку ви запланували врожай кукурудзи на 8 т/га і під це порахували всю технологію. Але кількість вологи недостатня, всходи пошкоджено пізніми заморозками і тому подібне, реальний потенціал падає до 5–6 т/га. 

Що це означає? Що потрібно переглянути витрати. Бо вкладати далі в урожай, якого вже не буде, — це прямі втрати. Але буває і навпаки. Пройшли дощі в критичний період  і потенціал виріс. Значить, є сенс додатково інвестувати в підживлення, щоб цей потенціал реалізувати. І саме тут проявляється роль агронома — вчасно це побачити і прийняти рішення.

«Тобто головна функція агронома — це не просто виконати план технологічних операцій. Це постійно зіставляти план, фактичний стан культур, і економіку. А ще швидко реагувати на зміни. Бо в агробізнесі виграє не той, у кого ідеальний план, а той, хто вміє грамотно його змінювати», — підсумував експерт.

Служба новин