Про рентабельність та нішеві культури у 2026 році розповів науковець

За словами Владислава Черчеля, якщо порівнювати за останніх 30 років, рентабельність із сотень відсотків прийшла на десятки і вона постійно зменшується. Чим більше ми збираємо врожай, тим менше, як правило, рентабельність, тому що витрати на цю врожайність зростають.

«У нас дуже поліпшилась технологія вирощування, але вона стала більш витратною. За останні 15 років витрати значно збільшились — це витрати на насіння, особливо на добрива. З 2018 року відбувся обвал цін на добрива — вони з 8-10 тисяч за тонну виросли до 20-30 і більше. Добрива стали суттєвою складовою. Плюс засоби захисту рослин, які практично всі імпортні і дуже коштовні, плюс логістика», — зауважив він.

Структура виробництва культур дуже змінилась десь за 20 років через зміну клімату. Якщо в 80-х роках соняшник в основному сіяли тільки на півдні України, то зараз соняшник сіють скрізь.

«І це наша біда — стільки соняшника призводить до посилення посушливих явищ, тому що відновлення водного балансу в грунті відбувається тільки на четвертий-п’ятий рік після соняшника. А на півдні, де і так вологи не вистачає, більше всього сіють соняшника. Соняшник уже став нормальним попередником для озимої пшениці. І це біда, тому що ми втрачаємо прибуток. Після соняшника втрачаємо щонайменше половину врожайності озимої пшениці», — каже Владислав Черчель.

Він вважає, що потрібно впроваджувати добрі попередники у структуру сівозмін.

«Наприклад, горох — він наближається по своїм властивостям як попередник до пару. І можна не тільки озиму пшеницю сіяти. Будь-яка культура після гороху дасть значно кращий прибуток. Зрозуміло, що горох не дасть такої віддачі, як інша культура, але поле не пустує. Непоганий попередник останнього часу — льон олійний. Я вважаю, що його треба поширювати і розвивати в Україні. І непогана прибуткова культура», — зауважив науковець.

Проте для того, щоб фермер перейшов на якусь культуру, він повинен розуміти, куди він продасть цю культуру. Нішеві культури фермери вирощують під якесь замовлення. Якщо немає замовлення, ніхто ризикувати не буде.

«Потім — відсутність інтервалів у попиті. Ми можемо кукурудзу, пшеницю, ячмінь торгувати весь рік. А нішові культури тільки по договорах, які заранє формують ціну, або коли фермер попадає в якесь вікно можливості. Далі — сприятлива цінова кон’юнктура, наявність інфраструктури доробки, зручність логістичних шляхів, наявність переробних потужностей у країні, доступність посівного матеріалу», — розповів Владислав Черчель.

Читати по темі: Технологія вирощування сочевиці: сівба, живлення, захист, нюанси збирання

Стосовно деяких нішевих культур він дає наступну оцінку:

• Маш — культура не зареєстрована, немає жодного сорту. Цьогоріч на Київщині було проведено експеримент з вирощування, проте це було неліцензійне вирощування. По-друге, відсутнє насіння. Може, його і можна виростити, але його немає.
• Бавовник — дуже складна культура. У нас нічого немає — ні переробних підприємств, ні системи машин немає під ці культури. Це дуже затратна технологія вирощування.
• Сорго — дуже багато було галасу про сорго як перспективну культуру. Навіть було побудовано завод по переробці на 10 тисяч тонн, і він не використовувався. Не було сплеску виробництва цієї культури і не буде ніколи, бо вона селекційна, не опрацьована на достатньому рівні.
• Сочевиця — одна із зернобобових культур, яка останнього часу привернула увагу. У 2024 році було 17 тис. га. Ніколи стільки не сіялось сочевиці в Україні. Скоріше за все, ця культура буде розвиватись надалі. У нас на сьогодні є насіння цієї культури і селекція своя, зареєстровано шість сортів.

Олена Басанець, SuperAgronom.com