Заборона використання в Україні близько 100 діючих речовин призведе до втрати 70-150 €/га прибутку в агросекторі

Про те, як впроваджувати європейські регламенти, щоб не завдати шкоди агросектору, Eurointegration.com.ua розповів Андрій Дикун, голова Всеукраїнської аграрної ради (ВАР).

«За оцінками незалежних аналітичних центрів, включно з дослідженням Всеукраїнської аграрної ради, імплементація регламентів без адаптацій може призвести лише у сфері засобів захисту рослин до втрат понад €2,5 млрд/рік — або 70-150 €/га — через заборону використання в Україні близько 100 діючих речовин. Загальні ж втрати для агросектора будуть набагато більшими, — каже Дикун.

З його слів, це потенційне навантаження найбільше вдарить по малих і середніх виробниках. А тому вровадження європейських регламентів має бути поміркованим з точки зору зовнішніх і внутрішніх ризиків.

«... Росія дедалі системніше використовує пшеницю як інструмент стратегічного тиску, фактично перетворюючи продовольство на елемент геополітичної зброї. Для України ринки ЄС є важливими і стратегічними, однак ключовими для нас залишаються країни Африки, Азії та Близького Сходу. Саме ці ринки забезпечують обсяги експорту, валютну виручку і нашу роль у глобальній продовольчій безпеці. І на євроінтеграційному шляху для нас надзвичайно важливо не втратити ці ринки, — обґрунтовує Андрій Дикун.

Він наголошує, що виходом із ситуації може стати підхід "одна країна — дві системи". Це значить, що для європейського ринку будуть повністю виконуватися вимоги та регламенти ЄС, тоді як для інших напрямів експорту Україна повинна зберігати чинну модель виробництва, щоб залишатися конкурентоспроможною у світі.

В іншому разі собівартість української агропродукції неминуче зростатиме, а врожайність знижуватиметься.

Задля уникнення такого сценарію необхідно напрацювати наступні механізми роботи:

• офіційний економічний аналіз впливу імплементації регламентів на різні сегменти агросектора;
• реалістичні перехідні періоди, співставні з тими, які мали країни-кандидати Центральної і Східної Європи;
• поетапне впровадження, насамперед для експортерів, із поступовим поширенням на внутрішній ринок;
• фінансова підтримка адаптації через інструменти ЄС, зокрема у рамках Ukraine Facility;
• особливі умови для малих та середніх виробників, а також деокупованих і прифронтових територій;
• використання сучасних систем простежуваності, що дають змогу забезпечити різні режими виробництва для різних ринків.

Меланія Несмачна, SuperAgronom.com