Карти родючості ґрунтів — доцільність їх створення пояснили польські фахівці

Як зазначається, карти родючості ґрунту — це спеціальні інструменти, які використовуються для визначення вмісту поживних речовин, таких як азот, фосфор, калій, магній, кальцій та мікроелементи, в окремих частинах поля. Вони створюються на основі лабораторних досліджень зразків ґрунту, відібраних за певною методикою.

«За стандартами, одну пробу відбирають з 1-4 га. Більш точні результати, очевидно, будуть, коли проби взяти з менших територій. Якщо на полях є проблемні місця, варто взяти додаткові проби з цих місць», — йдеться у повідомленні.

Основна мета підготовки карт родючості ґрунту — точне визначення потреб у добриві на різних ділянках поля. Таким чином будуть оптимізовані витрати на виробництво. Також зменшаться втрати, пов’язані з надмірним удобренням і вимиванням поживних речовин із ґрунту.

Процес створення карт родючості ґрунтів складається з кількох етапів, пише видання.

Першим кроком є ​​створення сітки відбору проб і збір проб із поля. Фермер може зробити це сам або доручити компанії. У першому випадку фермер, знаючи свої поля, може зосередитися на проблемних ділянках, де отримує нижчу врожайність. Перевага аутсорсингу цього завдання компанії полягає в можливості повертатися в ті самі місця для наступних обстежень. Кожен такий зразок відбирається за допомогою системи GPS. Після відбору проб у кількох місцях отриманий матеріал перемішують і фасують у тару, позначаючи номер проби та вносячи цифри в сітку відбору проб. Площа не повинна перевищувати 4 га, і чим вона менша, тим точнішими будуть результати.

«Матеріал для дослідження слід брати окремо з шару 0-30 см, так званого верхнього шару ґрунту, і окремо з шару коренів 30-60 см. Найкращий час для взяття проб — після збору врожаю або восени, після збирання основної культури. Необхідно стежити за тим, щоб у зразку не було рослинних залишків, каменів та інших твердих забруднень. Для кожного зразка слід зібрати не менше 250 г ґрунту», — наголошують польські фахівці.

На основі отриманих результатів аналізу ґрунту за допомогою спеціального програмного забезпечення можна створити карту ресурсів. Потім вони показують розподіл окремих компонентів у полі. Після адаптації до конкретного розкидача (чи агрегата, який вноситься добриво) можна створити змінне внесення добрив.

«Основна класифікація результатів для окремих компонентів позначена як: дуже низький, низький, середній, високий і дуже високий. Детальна інформація містить вміст у грамах на 100 г ґрунту. Необхідно знати, які рівні є оптимальними для окремих рослин, і на основі цих даних планувати внесення добрив», — зазначено у матеріалі.

Оптимальний pH ґгрунту також залежить від вирощуваної рослини, але має бути в межах 5,5-7,0. При рН нижче рН 5,5 більшість елементів живлення блокуються в сорбційному комплексі й недоступні для рослин.

Також дуже важливо визначити здатність ґрунту утримувати та віддавати поживні речовини та воду. Чим вища сорбційна здатність, тим більша здатність зберігати макро- і мікроелементи. При низькій потужності необхідно доповнити відсутні інгредієнти за допомогою позакореневого підживлення.

«Наявність чітко визначених карт урожайності дає змогу впроваджувати точне землеробство. Це означає ефективне внесення добрив та оптимізацію витрат. Таким чином лише відсутні інгредієнти доставляються у відповідних кількостях і лише в тих місцях, де їх менше. Це також сприяє захисту навколишнього середовища, зменшуючи вимивання добрив», — пишуть польські фахівці.

Систематичний відбір проб ґрунту в одних і тих самих місцях також дозволяє визначити тенденції в ґрунті. Якщо результати залишаються на тому ж рівні або покращуються, це означає, що метод удобрення в господарстві правильний. Але в разі погіршення результатів необхідно внести корективи у вибір добрив і кількість їх внесення.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com

Читати також: Воєнні дії та українські ґрунти: правда, інформаційний шум та науковий погляд

Карта ґрунтів

Інтерактивна карта ґрунтового покриву України