Названо способи уникнення резистентності волошки до гербіцидів

Волошка після багатьох років систематичного зникнення з польських полів знову стає серйозною загрозою. Її поширення зумовлене спрощеними сівозмінами, що складаються з озимих зернових та ріпаку, а також обмеженням чергування діючих речовин гербіцидів.

Цей вид належить до родини айстрових. На посівах згаданих озимих культур проростання відбувається переважно восени. Волошка, завдяки своїй невеликій вимогливості, здатна розростатись практично на будь-якому типі ґрунту. За висоти приблизно до 1 метра кожна рослина розвиває до 1500 насінин, тривалість «життя» яких досягає 10 років.

«В останні роки серед видів, стійких до діючих речовин гербіцидів, дедалі частіше згадують волошку. Цікаво, що явище, підтверджене HRAC (Herbicide Resistance Action Committee), стосується лише Польщі, а точніше Нижньошльонського та Вармінсько-Мазурського воєводств. Волошка стійка до інгібіторів ALC і синтетичних ауксинів, тобто речовин 2 і 4 груп за класифікацією HRAC», — зазначено в повідомленні.

У контексті запобігання резистентності важливо змінити, по можливості, не бренд гербіциду, а діючі речовини і передусім механізми дії. На практиці гербіциди часто застосовуються в сумішах, що підвищує їх ефективність і має особливе значення у випадку з такими складними супротивниками, як волошка.

Загалом волошка чутлива до таких діючих речовин, як 2,4-Д, амінопіралід, бентазон, клопіралід, дикамба, флорасулам, флуроксипір, метрибузин і трибенурон-метил. Звичайно, чутливість окремих екотипів до певної речовини може бути дуже різною для цього виду. Найбільш ефективними є 2,4-Д, флорасулам, флуроксипір і амінопіралід, переважно в сумішах. У свою чергу, у випадку з трибенуроном найчастіше спостерігається виникнення резистентності.