Удобрення попелом із соломи — польські фахівці назвали плюси і мінуси

Як зазначає видання Farmer.pl, зола (попіл) з біомаси є найдавнішим добривом, яке використовувала людина, і сьогодні, в епоху використання соломи як джерела енергії, варто зацікавитися використанням попелу, що утворюється з неї. За оцінками, його річне виробництво в Польщі становить понад 700 тис. т, з яких лише невелика частина іде ще й надалі у використання.

Вміст попелу дещо змінюється залежно від культури, з якої він походить, параметрів процесу горіння або умов зберігання. До складу завжди входять кальцій, калій, фосфор, магній, цинк, мідь, залізо і марганець. Кальцій і калій є основними інгредієнтами, присутніми в найбільшій кількості. Вміст кальцію в золі від гречаної або соняшникової соломи може досягати 35%.

В середньому зола соломи зернових містить близько 4-5% P2O5, 25-30% K2O, 15-20% CaO, 1-2% MgO і широкий спектр мікроелементів. Всупереч побоюванням деяких противників використання золи як добрива, в ній майже не виявлено вмісту важких металів, зазначає польське видання.

Незалежно від виду, з якого вона походить, зола соломи містить багато легкорозчинного кальцію. З цієї причини він добре працює для підвищення pH ґрунту. При використанні, однак, слід мати на увазі, що мова йде про форму CaO, тобто високореакційноздатний оксид кальцію, який не можна використовувати в надмірних дозах. Занадто багато попелу, внесеного за один раз, може призвести до руйнування біологічної активності ґрунту. З іншого боку, за помірного використання  зола дуже добре регулює pH і може бути цікавою заміною вапна.

Як зазначає видання, проф. Роман Вацлавович із Вроцлавського науково-технічного університету кілька років тому провів цікаву серію експериментів з живлення рослин, під час яких він удобрював яру пшеницю та яре тритикале попелом з різних видів біомаси, варіюючи також і дози внесення. Наприклад, під яру пшеницю вносили золу із соломи озимого тритикале у нормах 1300 кг/га, 2600 кг/га та 5200 кг/га, залишали також контроль без підживлення. Найвища доза золи дала змогу досягти окремих стадій розвитку на найраніших термінах, забезпечивши у перший рік досліджень врожайність у 110%  порівняно з контролем, а на другому році аж 145% від контролю. При цьому рН ґрунту підвищували з початкових 4,4, залежно від дози золи, до 4,9, 5,2 і 6,0, а також відзначали збільшення вмісту фосфору та калію.

В інших дослідженнях проф. Вацлавовича тритикале яре удобрювали 0 т/га, 3 т/га та 6 т/га золи соломи озимих зернових культур. Отримана врожайність становила 4,35 т/га, 5,16 т/га та 5,21 т/га відповідно, відзначено підвищення рН від початкових 5,7 до 6,1 та 6,5 залежно від дози золи.

На жаль, удобрення золою не є ідеальним рішенням і має свої недоліки, наголошує видання. Певною незручністю, звичайно, є ризик розвіювання попелу під час зберігання та використання в польових умовах. Щоб виправити це, рекомендується використовувати злегка зволожену золу, тоді вона буде трохи важчою і її можна буде розсипати так само, як вапно.

Важливе питання, яке спостерігав у своїх експериментах вищезгаданий проф. Вацлавович, існує тенденція до зараження зернових культур, удобрених золою соломи, офіобольозною гниллю (Gaeumannomyces graminis). Цікаво, що зола із соломи ярих зернових викликає значно слабшу інфекцію, ніж із соломи озимих.