Аграріям розповіли про препаративні форми інокулянтів та особливості їх застосування
Про це розповіла Ірина Бровко, директорка ТОВ «Інститут Агробіології» (компанія BioNorma), під час конференції «Соєвий джекпот як гра в довгу» (співорганізатор Дунайська соя), що проходила у рамках Agro Animal Show (на виставці АгроВесна-2022).
Нагадаємо, що інокуляція — це процес нанесення на насіння бобових або у рядки препаратів, які містять ризобактерії (бульбочкові бактерії з роду Різобіум), що сприяють утворенню азотфіксуючих бульбочок на корінні рослини.
«Інокуляція — самостійна технологічна операція, без якої вирощування сої на професійному рівні майже неможливе. Наразі в Україні фіксується до 100 різних інокулянтів», — розповідає пані Ірина.
За її словами, існує дві препаративні форми інокулянтів — рідка та сипуча.
Рідкі інокулянти складаються із суспензії, яка містить бактеріальні клітини, та рідкої частини. До рідкого типу також належать гелеподібні препарати (з додаванням різних речовин, призначених для того, щоб бактеріальна клітина краще закріпилась на поверхні насіння).
Читати по темі: Ірина Бровко: Напрями для удосконалення інокулянтів диктують запити аграріїв
Сипучі інокулянти створюються на основі різних наповнювачів, наприклад, торфу. Є виробники, які додають тальк, графіт, вугілля активоване тощо.
«Ми говоримо передусім про препарат, діючою речовиною якого є азотфіксуюча бактерія. Тому при виборі інокулянта ключовим має бути кількість активних клітин, а вже препаративна форма створюється для зручності застосування», — наголошує експертка.
Вона зазначила, що обираючи препаративну форму інокулянта, потрібно оцінити, яка техніка є у розпорядженні на господарстві, тобто яким чином буде проводитись інокуляція, і які обсяги насіння потрібно обробити.
«Якщо ми говоримо про застосування рідких інокулянтів у невеликих господарствах, то краще обирати ручний спосіб обробки. Наприклад, для цього можна використати бетономішалку. На більших господарствах, де обсяги використовуваного інокулянта значні, варто застосовувати спеціальну протруювальну техніку, яка здатна забезпечити від 90 до 100% покриття поверхні насіння», — каже пані Бровко.
У випадку з сипучими торф’яними інокулянтами, де частинки грубі, виробникам рекомендують додавати прилипачі (як за ручної, так і механічної обробки). Вони мають допомогти закріпити препарат на насінинах, — акцентує експертка.
«Сипучі інокулянти на основі тальку і графіту мають досить дрібну дисперсну структуру та характеризуються здатністю самостійно прикріплюватись до насінин за допомогою статичної електрики. Їх треба застосовувати одразу в сівалках», — резюмувала директорка ТОВ «Інститут Агробіології».
Читати по темі: Зменшення ширини міжрядь кукурудзи і сої може значно підвищити врожайність — дослідження
©Микола Деркач, SuperAgronom.com, 2022