Егілопс циліндричний (Эгилопс цилиндрический)

Для обмеження шкідливості егілопсу циліндричного рекомендують вживати запобіжні та контрольні заходи. Найкраща технологія з управління цим бур’яном — насамперед уникнення засміченості. Це найефективніша та економічно вигідна стратегія. Проте в разі наявності цього шкідливого об’єкта слід провести відповідні агроприйоми для запобігання його поширенню на чисті ділянки полів та обмежити негативну дію на культуру.

Під час проведення запобіжних заходів і застосування методів контролю важливо враховувати життєвий цикл і шляхи поширення насіння шкідливого об’єкта. Насіння є єдиним засобом розповсюдження цього бур’яну. Після дозрівання воно засмічує не тільки ґрунт на полях, а й насіннєвий матеріал, який використовують для сівби. Тому на першому місці в управлінні засміченістю є сівба високоякісним посівним матеріалом, не засміченим насінням бур’янів і не зараженим збудниками хвороб.

На другому місці має бути рання ідентифікація шкідливого об’єкта в посівах і вчасне проведення заходів з обмеження його шкідливості й поширення, тобто недопущення збільшення інвазії. Сівбу, обробіток ґрунту, догляд за посівами й збирання врожаю слід проводити з підвищеним рівнем дотримання всіх вимог до виконання цих заходів задля недопущення поширення насіння бур’яну. Зокрема, під час транспортування засміченого зерна культури не допускати його розсипання. Важливо знищувати цей бур’ян до моменту дозрівання його насіння на межах полів, уздовж доріг, парканів, канав та в інших місцях, прилеглих до посівів.

Рекомендації щодо забезпечення ефективного контролю бур’яну:

• вжити заходи із запобігання початковим інвазіям;
• висівати культуру каліброваним здоровим насіннєвим матеріалом;
• оптимізувати агротехнічний обробіток ґрунту;
• інтегрувати у виробництво технологію Clearfield®;
• застосовувати декілька методів контролю бур’яну.

У практиці світового землеробства для контролю егіплопсу циліндричного найефективніше зарекомендували себе такі технологічні елементи: сівозміна, удобрення, вирощування конкурентних сортів пшениці, маневрування з перенесенням строків сівби, висівання висококаліброваним зерном, поліпшення вологості ґрунту.

Дотримання сівозміни є одним із найважливіших заходів контролю егілопсу циліндричного. Пшениця озима — пар є найпоширенішою сівозміною у посушливих регіонах вирощування культури. За цих умов найефективнішим методом запобігання інвазії стає контроль популяції цього бур’яну.

Чергування культур у сівозміні та вирощування в якості попередників пшениці озимої, пізніх сортів проса або соняшнику, за яким наставала черга пару, забезпечували контроль цього виду бур’яну на рівні 99%. Водночас альтернативними культурами є сафлор, ріпак, рижій, які порушують життєвий цикл егілопсу та створюють умови, які дають можливість провадити його селективний контроль. Під час п’ятирічних досліджень установлено, що, включивши сафлору як альтернативну культуру в сівозміні пшениця озима — пар у штатах Юта та Айдахо, популяція егілопсу в окремі два роки скорочувалася до нуля.

Внесення мінеральних добрив стимулює як збільшення врожайності культур, так і підживлює бур’яни, тобто сприяє їхньому активному росту. Тому під час підживлення варто дотримуватися особливих вимог, щоб забезпечити доступ поживних речовин тільки до рослин культури: загортати добрива між парними рядками культурних рослин або глибоко заливати біля рядка, роблячи поживні речовини найдоступнішими для пшениці та надаючи їй конкурентних переваг над егілопсом. Також рекомендовано вносити мінеральні добрива навесні, а не під час сівби в осінній період. У такому разі азот, унесений навесні, глибше проникає в ґрунтовий профіль і стає менш доступним для проростання поверхневих бур’янів, у тому числі й егілопсу, і водночас повніше засвоюється рослинами пшениці озимої.

Агротехнічний контроль є одним із найстаріших і найефективніших заходів контролю бур’янів. Шляхом досліджень установлено, що сходи егілопсу циліндричного не в змозі зійти з глибини ґрунту більше ніж 4 дюйми. Тому глибока оранка забезпечувала контроль бур’яну на рівні 95% порівняно з 75% контролю за допомогою V-подібних ножів або дисків. Хоча глибока оранка не є типовим заходом, особливо в посушливих районах, оскільки вона зменшує вологість ґрунту, погіршує його структуру, збільшує ґрунтову ерозію, порушує його мікробіологічну активність.

І навпаки, мінімальні або нестандартні системи обробітку ґрунту, як правило, сприяють проростанню зимуючих та інших видів бур’янів, створюючи для них сприятливе середовище. Тому під час контролю егілопсу є можливість знищити й іншу небажану сегетальну рослинність. Найефективніший спосіб зменшити шкідливість егілопсу під час обробітку ґрунту — оптимізувати час і техніку. Найкращий контроль — за допомогою весняної культивації (до фази початку кущення бур’яну). За незначного поширення бур’яну допускається прополювання та знищення його вручну.

Механічне знищення бур’яну в період між фазами цвітіння та молочна стиглість зерна є одним з ефективних заходів для обмеження його шкідливості. Також потрібно скошувати його рослини на межах полів, у куртинах та інших місцях, наближених до посівів культури. Для ефективності цього заходу важливо провести його вчасно і щоб сходи бур’яну були масові. Якщо ж виконати його зарано, життєздатне насіння егілопсу продовжуватиме проростати з ґрунту, а якщо занадто пізно — молоді рослини сформують нове життєздатне насіння. Недавні дослідження показали, що егілопс може сформувати життєздатне насіння вже через два дні після цвітіння. Крім того, разове скошування може й не забезпечити ефективність контролю егілопсу.

Один із заходів знищення егілопсу циліндричного — спалювання його решток на полях, якщо це не заборонено в регіоні. Ефективність цього способу значно залежить від кількості решток цього бур’яну на полях. Слід зазначити, що спалювання контролює тільки насіння, яке міститься на поверхні ґрунту. Але після цього заходу оголені ґрунти будуть сприйнятливіші до ерозії, особливо на схилах. Проте на невеликих площах, наприклад ізольованих тощо, спалюванням бур’яну після збирання врожаю культури можна зменшити його щільність до 90%.

На сьогодні немає традиційних методів біологічного контролю егілопсу циліндричного. Генетична спорідненість і подібний життєвий цикл із пшеницею робить його малоймовірним кандидатом для майбутніх селективних агентів біологічного контролю. Іноземні дослідники практикували біологічний контроль егілопсу циліндричного за допомогою патогенних мікроорганізмів на основі бактерій, що мав незначний, але позитивний ефект у лабораторних умовах. На жаль, польові дослідження були нерезультативні, оскільки бактерії не можуть швидко колонізувати коріння бур’яну і тим самим зберегти виживання біологічного агента. На разі ця технологія не розроблена для комерційного рівня запровадження.

Як зазначалося вище, егілопс і пшениця можуть гібридизуватися. Проте невідомо, чи буде егілопс гібридізуватися з усіма комерційними сортами пшениці. Насіння практично не відрізняється від зерна культури. Відповідно, згодом було виявлено, що рослини розкривали самі по собі гібридні властивості в наступній культурі пшениці. Це потрібно враховувати виробникам сертифікованих сортів пшениці. Водночас така особливість менше впливає на технологічні показники пшениці, яку вирощують на харчові цілі та фураж.

Разом з тим, перехресне запилення з егілопсом, а також із сусідніми сортами пшениці створює іншу проблему: впливає на формування стійкості бур’яну до гербіцидів. Стійка пшениця до дії гербіцидів і егілопс генетично пов’язані, тож може відбутися перехресне запилення від 1 до 2%, що призводить до виникнення гербіцидостійкого біотипу.

Крім того, виявлено, що популяція бур’яну може формувати резистентність до дії гербіцидів, а тому повторне застосування гербіцидів з однаковим механізмом дії втрачає задекларовану ефективність у результаті набутої стійкості. Це поширюється на різні гербіциди з одним і тим самим механізмом дії, які використовують для контролю сегетальної рослинності на інших культурах на одному полі. Дослідження показали, що ротація використання гербіцидів із різними механізмами дії є ефективною стратегією для запобігання розвитку стійких популяцій бур’янів.

Генетична спорідненість між егілопсом циліндричним і пшеницею озимою значно впливає на селективний вибір гербіцидів для його контролю й ускладнює такий вибір. Хоча деякі гербіциди обмежують цей бур’ян у посівах пшениці озимої під час обприскування, але зазвичай це обмеження буває на рівні менше як 50%.

Один з найефективніших способів хімічного контролю егілопсу циліндричного — застосування гліфосату й параквату по пару. Ефективність гербіцидів із умістом цих діючих речовин залежить від фази розвитку егілопсу: препарати краще застосовувати, коли рослини невеликі й перебувають у стадії активного зростання. Крім того, згідно з дослідженнями іноземних учених, цей бур’ян ефективно контролюють препарати на основі діючої речовини метрибузин. Гербіциди з умістом метрибузину мають широкий спектр дії на дводольні та злакові бур’яни. Механізм дії полягає в інгібуванні процесу фотосинтезу.

За наявності егілопсу на межах полів, узбіччях доріг поблизу культурних посівів також доцільно здійснити обприскування вищезазначеними гербіцидами задля його максимального знищення й обмеження подальшої інвазії.​