Система землеробства Овсінського: як вирощують рослини з імунітетом
Олександрові Дмитруку, голові фермерського господарства «ВІТАМ» на Житомирщині, немає ще і 40 років. А він уже, крім власне роботи на своїх 120 га землі, очолює Асоціацію фермерів і приватних землевласників Черняхівського району, веде відеоблог, створив конструкторське бюро свого імені, де відбувається розробка нової агротехніки. А ще він активно пропагує систему землеробства Івана Овсінського та роздумує над майбутнім вітчизняного фермерства.
Ми поспілкувалися з паном Олександром стосовно його поглядів на обробіток ґрунту, способи сівби та щодо того, як його методика спрацювала в умовах нинішнього сезону. Подаємо найцікавіші з його тез прямою мовою.
Про технологію Івана Овсінського
«Що каже технологія Овсінського? По-перше, смуговий посів зерна. Я називаю це «густо — пусто». Тобто смуга 20-30 см — рядок насіння, далі смуга 20-30 см — міжряддя. Плюс дещо зменшені норми висіву (у різних регіонах — по-різному). Таким чином, маємо рядки, по яких вільно рухається повітря, яке просушує ці рядки і за рахунок цього вдається значно зменшити норми будь-якого захисту. По-друге, це обробіток ґрунту на глибину не більше 5 см, максимум 6 см. По-третє, не використовуємо хімдобрива, бо добриво — це «наркотики». Скажу одразу, я всі ці пункти випробував. Не так, звичайно, як науковці їх випробовують, а, швидше, так званим методом «наукового тику». Але можу однозначно сказати, що всі вони працюють».
«Після оранки потрібно декілька разів рівняти поле. А якщо ми не оремо і не дискуємо, то такої проблеми нема. Наше поле вирівняне і часом, і опадами. Ну, ще перед сівбою культивацію проводимо. Та ще й сівалка моя має таку конструкцію, що з сівбою вирівняються і ґрунт. Хоч загалом це можна робити будь-якою сівалкою, але має бути перед тим обробіток на 5 см культиватором. А на дисковій сівалці просто робите таке притискання, щоб її “штики” м'який шар ґрунту проходили і клали зерно на рівні 5 см на тверду поверхню. Тверда поверхня навесні чи восени завжди волога, тому що цей твердий нижчий шар землі за принципом капілярності краще підтягує до себе вологу і вона не зупиняється на цьому зрізі. Тобто волога зупиняється на рівні вашої насінини й за рахунок цього зерно проростає».
«За моїми 4-річними спостереженнями, прийом, який дає 30% прибавку до врожаю, — це закриття вологи. Знов тими ж самими 5 см. Якщо ми закрили вологу і ще раз обробили поле до сівби, то ще йде плюс. За рахунок конденсації вологи. Є в Овсінського таке поняття — конденсація вологи. Коли вже розпушений шар, то волога крізь пори конденсується на твердому шарі ґрунту, який в нас залишився після обробки знизу. Цей процес відбувається завжди, якщо нормально доглядати поле. Наприклад, посіяли, потім заборонували, ще раз заборонували. От позаминулого року було, що під часу сівби у нас не було півтора місяці дощу. Але я відгортав розпушений шар, а твердий шар був темнішим, тобто у ньому накопичувалась волога. А глибше, то взагалі ґрунт «склеювався». Пішов спеціально порівняти на сусіднє поле, де була класична технологія, оранка, розкопую на глибину штика лопати — сухо все».
Про сівозміну
«Сівозміна має бути якомога ширша і за нормальних умов щодо вологозабезпечення. А в умовах посухи — і поготів. А ще обов’язково сіяти покривні культури або сидерати. Ми використовуємо сидерати. Передусім — щоб накопичувалась додаткова мульча, а по-друге, розущільнити поверхню ґрунту. Навіть не розущільнити, а я би сказав, зробити його пористим. Адже найкращий стан ґрунту не тоді коли він м’який, а тоді, коли він пронизаний отворами. Сидерати разом із основною культурою своїм корінням пронизують ґрунт, утворюючи пори-капіляри. Ґрунт має виглядати, як мокрий ракушняк. Бо ракушняк він хоч і твердий, але якщо ми наллємо води, то вона просочується вниз. Відповідно і ґрунт, що має схожу структуру, краще вбирає і віддає вологу. Це взагалі природний стан ґрунту. А суть методу якраз у тому, щоб наблизити його до цього стану. Тоді й біота краще розвивається, й азот накопичується. Відповідно, культури ростуть краще».
«У нас сівозміна побудована так: 3 роки соя, 1 рік пшениця, 2 роки кукурудза. Плюс сидерати — і потреби у добривах немає. І хвороби не накопичуються. Соняшник взагалі не вирощуємо. Щодо захисту, то бур’яни — це єдина річ, яку я ще не подолав. До сівби для мене це взагалі не проблема. А от після сівби в мене немає того знаряддя, яким я міг би закривати це питання. Тому поки що в деяких випадках, наприклад, на кукурудзі, проводимо гербіцидну обробку. Хоча загалом технологія Овсінського бореться з бур’янами єдиним методом — обробітком на 5 см, і все. Тобто після збирання урожаю ми на 5 см обробили, падалицю спровокували, бур'яни, що почали рости, — підрізали. Пішла наступна хвиля падалиці і бур'янів. Сіємо наступну культуру — також їх підрізаємо, а культура собі росте».
Про «сильні» рослини
«Насіння, яке було вирощено в захищених умовах, — тобто на всіх етапах його штучно захищали від шкідників, бур’янів, хвороб, добре годували тощо, — воно не має власного, так би мовити, «імунітету». Натомість якщо ви виростили насіння за певних умов без засобів захисту, зібрали врожай, потім знову посіяли його собі, то воно вже стало «загартоване», більш витривале, набуло імунітету і краще чинить опір загрозам».
«Вирощуючи рослини, ми намагаємося, щоб вони були сильні. Сильна рослина — це та, якій всього вдосталь і вона має певний імунітет. Така рослина має розгалужену вегетативну масу і може пожертвувати частиною для шкідників. І взагалі сильна рослина не піддається так ураженню, як несильна. Якщо ми не загущуємо посів, якщо робимо «густо-пусто», тобто широкі міжряддя, якщо закриваємо вологу і зберігаємо її — то таким чином ми вирощуємо сильну рослину. Сильна рослина має імунітет до хвороб, вона сама їм протистоїть. Якщо там завівся якийсь шкідник і під’їдає її, то своєю силою рослина цю втрату компенсує. А крім того, на цю «комашку» шкідливу є інша — ентомофаг, який харчується нею. А якщо ми обробляємо посіви інсектицидом, то вбиваємо не лише шкідливу, а й цю корисну комаху. Виходить, що застосуванням пестицидів ми знищуємо біоту, все живе. А, як то кажуть: «Поки добре народиться, то зле удвічі швидше з’явиться».
Про живлення
«Вносячи добрива, ми маємо збільшення врожайності, особливо якщо раніше їх не вносили. Але це як залежність — можна постійно збільшувати дозу й отримувати якусь прибавку, але потім дійде до того рівня, що ти даєш велику дозу, а урожай не збільшується. І щоб зберегти урожай на якомусь певному рівні, потрібно давати ще більше добрив. При цьому погода, у мови не завжди надають таку можливість. Бо якщо немає вологи, то добрива пригнітять рослину. А якщо ми не вгамовуємось і продовжуємо їх вносити, то ми і ґрунту нашкодимо. Тож виходить так, що ми певний період від добрив маємо користь, а всі наступні періоди — тільки шкоду. Натомість якщо я не використовую добрива, то лиш посилюю користь. Адже інтенсивність біоти у ґрунті посилюється, а залишки сидератів і коріння культур поліпшують ґрунт. В результаті — стабільні прибавки урожаю».
Про результати
«Щоб агрохолдингу чи іншому фермеру, що працюють по класичній технології, зрівнятися по прибутковості зі мною, як, наприклад, цьогоріч по пшениці, їм треба було мати не менше 7,5 т/га. А мені вистачило 4 т/га. Тобто якщо ми порівнюємо урожайність, то за цим показником я програв майже вдвічі, а якщо дивитися за прибутковістю — то ми на рівні. Тож маємо отримувати не врожаї і тонни, а прибуток».
«Минулого року в нашому районі офіційна середня урожайність по сої була 1,5 т/га, а в мене — 2,4 т/га. Цьогоріч поки що точних даних по району нема, але думаю, десь приблизно 1,1 т/га, тоді як я за своєю технологією маю 2,2 т/га (по попереднику кукурудзі). По пшениці в середньому я рахую 4 т/га, бо на одному полі отримав 2,8 т/га, але то була суто моя помилка. Решта ж полів по технології Овсінського дали 5,5-6,2 т/га. Знаю, що деякі сусіди теж отримували по 6 т/га, але вкладали для цього врожаю значно більше».
Про плани на майбутнє
«Наступне моє завдання — це створити дослідний «проект», дослідні ділянки, на яких я вирощував би власний посівний матеріал, наприклад, із закупленої супереліти. Довів би його до першої репродукції, щоб посівний матеріал ріс у мене на очах хоча б 2 роки без пестицидів, добрив, тільки із застосуванням технології Овсінського. І таким чином загартовувати і далі вже сіяти на товарних площах. Бо поки що повної «чистоти експерименту» не виходить. Але плани такі маю».
«Із планів на майбутнє — великі надії покладаємо на нову борону, яку ми розробили і випробовуємо. А ще на зміну моделі свого господарства у плані застосування органічних добрив, а саме гною. Крім рослинництва, ми ще займаємося тваринництвом, маємо свиноферму. Я вже порахував, що на один гектар треба приблизно півтори свиноматки. Тож на 100 га землі потрібно 150 свиноматок, щоб забезпечити усі площі органікою. Зараз ще проводимо експерименти. Наприклад, на одній ділянці гній розкидали раніше, а на другій внесли гній і зразу посіяли кукурудзу. Різниця просто колосальна. І старт кращий був, і рослини більш розвинені (десь до 20 см різниці у висоті), і фузаріозу не спостерігалось — там така сильна рослина була, що просто око раділо. А все тому, що гній потрапив одразу в землю. Й упав на 5-сантиметровий шар і одразу почав працювати. А той, що на поверхні розміщений, то його значна частина просто випаровується, а інша частина не так активно використовується, відповідно і ефект малий».
P.S. Можливо, для декого думки Олександра Дмитрука видадуться суперечливими. Але у будь-якій технології є поле для дискусій. Шляхи досягнення результатів можуть бути різними. Водночас важливо, щоб і мета не була однобокою, особливо якщо йдеться про господарювання на землі.
Тетяна Шмігель, Алла Гусарова, SuperAgronom.com
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
