АгроЕкспедиція Соя 2016. День 4. Хмельницька область: Лотівка-Еліт та СФГ Клепачі
Шлях четвертого дня АгроЕкспедиції пролягав через поля Хмельницької області.
Супроводжують команду експедиторів і в спеку, і в дощ партнери з Науково-дослідного інституту сої, компаній Bayer, Väderstad та ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК».
ЛОТІВКА-ЕЛІТ
Першим на черзі було господарство, яке вже стало для нас майже рідним, адже наша команда, слідкуючи за інноваційними проектами корпорації «Сварог Вест Груп», заїжджає сюди по кілька разів на рік. Мова йде про підприємство «Лотівка-Еліт». Цього року тут заклали демо-посів з більш ніж 200 ділянок з 44 сортами сої, на якому проводять свої дослідження кілька десятків компаній, що займаються насінням та ЗЗР, поставляють інокулянти та морфорегулятори.
Нас зустрычав головний агроном Північного кластера корпорації «Сварог Вест Груп» Филимон Антонюк.
Секрети вирощування
Агроном згадує, що вперше тут посіяли сою у 2006 році на площі в 20 га і зібрали 1,5 т/га. Але в ті часи в цій зоні сіяти сою ніхто не рекомендував, бо місцевий клімат вважався непідходящим.
«Коли ми серйозно почали займатися вирощуванням сої, то вже в 2014 році у нас було під нею 30 тис. га і ми мали урожайність 3,8 т/га. Це були найкращі показники. У 2015 р. у нас було посіяно 36,4 тис. га сої і ми зібрали десь близько 3 т/га. Проте наші 3 т/га — мало, але це непоганий результат у порівнянні з іншими компаніями, де збирали 2,2-2,4 т/га», — говорить Филимон Антонюк.
Цього ж року в «Сварог Вест Груп» під сою відвели 12,4 тис. га і очікують урожайність на рівні 3,5 т/га.
На полі, яке ми відвідали, було посіяно сорт Ментор. Навесні тут було проведено боронування, закриття вологи та передпосівну культивацію. Культивація проводиться культиватором Fitcher.
Посів проводився сівалкою Pride Twin, котра висіває пару рядків з міжряддям в 15 см, а відстань між цими парами складає 45 см. У цей проміжок, на глибині до 15 см, при посіві вносяться міндобрива. Норма висіву — 650-700 тис./га.
«Основне мінеральне добриво обирається в залежності від показників поля. У нас щороку робиться аналіз грунту на кожні 5 га. Ми по кожному полю маємо індивідуальну формулу і розрахунок»,— говорить агроном.
У господарстві азотних добрив багато не вносять, бо соя сама за допомогою бульбочкових бактерій здатна до азотфіксації.
«Дослідження говорять, що може бути фіксація від 60 до 250 кг азоту на гектар. Після сої в пожнивних рештках залишається біля 40-50 кг азоту, які вона зможе використати для своїх цілей. Лишається ще внести 25 кг/га фосфору і 30-35 кг/га калію»,— зазначає Филимон Антонюк.
Після посіву тут вносять грунтовий гербіцид Гезагад з розрахунку 3 л/га.
ЗЗР вноситься економно, адже двічі проводиться рихлення, що є значно дешевшим за внесення препаратів. За рахунок цього тут вносять по вегетації страхові гербіциди Базагран 1,8 л/га і Хармоні 5 г/га, що становить 60% від норми. Також вноситься препарат Ачіба проти злакових бур’янів в нормі 0,6 кг/га.
Попередником на цьому полі були гарбузи, котрих в господарстві вирощують немало.
Сою тут сіють так, щоб сонце освітлювало рядки, а міжряддя затінялося і не було значних втрат вологи. Тобто обов’язковим правилом є посів зі сходу на захід.
«Ми також завжди проводимо фітосанітарне спостереження. Аналіз, огляд кожного конкретного поля. Дивимося, чи є загроза шкідників і вибірково обробляємо поля. Ми на всі поля по шаблону не вносимо інсектициди, бо сьогодні це дороге задоволення», — розповідає агроном.
Через 4 дні після нашого приїзду, поля планують обробити десикантом, а вже 7-8 вересня зібрати врожай. Збір проводять роторними комбайнами New Holland, котрі не пошкоджують насіння.
У господарстві прогнозують в цьому році ціну на сою близько 10,5 тис. грн/т, а продавати будуть через асоціацію «Дунайська соя» на експорт.
Гігантський завод
Після поля ми заїхали на насінєвий завод господарства, який є найбільшим на Західній Україні. На заводі є кілька рівнів очистки зерна, як грубої, так і первинної/вторинної очистки на вібростолі. Відібране насіння фасується в бігбеги і відправляється на склади. Сою тут зберігають у вентильованих силосах, де вона може зберігатися протягом 3-4 місяців. Максимальна потужність заводу — 10 т/год очистки і близько 9 т/год протравки. Тобто, за зміну вдається переробити до 100 т зерна.
СФГ КЛЕПАЧІ
Друге господарство — СФГ «Клепачі». Воно цікаве тим, що більша частина продукції рослинництва тут органічна. На підприємстві мають сертифікат «Органік Стандарт» і продають свою продукцію на експорт через трейдера. Другою цікавою особливістю є те, що на полях господарства вирощують цикорій, але про це трішки пізніше.
Всього в обробітку у підприємства 6,5 тис. га землі. Тут сіють пшеницю, ячмінь, сою, кукурудзу і цикорій. Кожного року висівають нові сорти цих культур і постійно пробують щось нове.
Зараз під соєю у господарстві знаходиться 1 тис. га, але наступного року планують сіяти вже 3,5 тис. га.
«Плануємо так багато, через те, що складаються такі кліматичні умови: вологи дуже мало, а після збору сої ми одразу можемо посіяти пшеницю. Через це нам подобаються ультраскоростиглі сорти»,— розповідає головний агроном підприємства Богдан Дядюк.
До органіки — власний підхід
На першому полі, яке ми відвідали була саме органічна соя. Сіяли тут сорт Танаїс Науково-дослідного інституту сої. Посів проводили 1-2 травня з нормою висіву 140 кг/га. Попередник — пшениця.
Це поле є насіннєвим і з зібраного тут насіння наступного року планують посіяти 1 тис. га цього сорту.
З осені на полі провели дискування, весною вирівняли поверхню культиватором та провели посів комплексом Pottinger. За словами агронома, для кукурудзи та сої господарство купило сівалку Kinze, але насіння скоростиглих сортів дуже велике за калібром, тому використати її поки що не вдалося.
ЗЗР же, звичайно, ніхто не вносив, адже це суперечить органічному землеробству. Але поле є відносно чистим від бур’яну, тут немає хвороб та шкідників.
«Збирати сою, коли є трохи бур’яну краще, ніж зріджені чисті посіви, адже так хоча б щось до бункеру потрапляє», — говорить агроном.
Зібрати тут планують не менше 2 т/га, а от минулого року, коли у більшості господарств врожаї були катастрофічно низькими, тут зібрали 3 т/га сої сортів Терек і Черемош. Десикацію на полях не проводять, адже соя і так встигає достигнути.
«Господарство обрало найкращий сорт для цих умов — Танаїс. Це як раз гарний скоростиглий сорт для місцевостей з невеликою кількістю вологи. Щодо недоліків цього поля — насіннєвий посів тут не ізольований від ненасіннєвого. Потрібно хоча б два метри ізоляції між посівами. Насінництво потребує дуже відповідального підходу і дотримання методології»,— оцінила поле заступник директора Науково-дослідного інституту сої Любов Бочкарьова.
Але агроном Богдан Дядюк запевняє, що врахував усі ці особливості. Тим паче, що насіння не буде йти на продаж, а залишиться у господарстві.
Технологія вирощування
А ми їдемо на друге поле, де вирощують товарну сою сорту Терек. Норма висіву склала 150 кг/га, хоча, на думку Любові Бочкарьової, тут можуть бути всі 170 кг/га.
Обробіток грунту не відрізнявся від попереднього поля. З мінеральних добрив вносили 100 кг/га нітроамофоски та 300 кг/га селітри. Застосовували гербіциди Фабіан 100 г/га, а потім, як пішов бур’ян, внесли Хармоні 12 г/га. Фунгіцидна обробка не проводилася, а от інокулянт використовували Хайкот Супер 1 уп/4,5 га.
Екзотика
Виконавши «норматив» по сої, команда АгроЕкспедиторів відправилася на поле цикорію. У господарстві під ним знаходиться 150 га при середній урожайності 300 ц/га.
«Цією культурою майже не займаються через те, що вона потребує багато ручної праці. У нас на полі працює 150 людей. Перед збором по рядочках проходить трактор Т-70 з трьома «лапами», які врізаються в міжряддя на глибину 25-30 см і піднімають коріння цикорію, а за технікою йдуть люди і збирають урожай», — розповідає агроном.
Техніка для збору цукрового буряку, за словами агронома, для цикорію не підходить, адже корінь цієї рослини може бути на глибині до 30-40 см.
Для отримання гарної врожайності вносять 400 кг/га селітри і 100 кг/га нітроамофоски. ЗЗР тут також не використовують.
Зібраний цикорій відправляють на цикорієсушильний завод у Славуту.
«Я не впевнений, що хтось крім нас взагалі в Україні вирощує цикорій», — говорить Богдан Дядюк.
Але це не вся екзотика, яка є на підприємстві. Одразу після поля цикорію ми відправилися на випасний луг, де гуляв табун із сотні коней. Конярство — це хобі власника. Тут є і коні вантажної породи, і скакуни.
Підготовлено за матеріалами сайту Куркуль
Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.
