Соняшник без вовчка і без стресів

Слово «вовчок» має в українській мові певне кумедно-пестливе значення. Втім, краще його не згадувати у розмові із аграрієм, який вирощує соняшник. Якщо його поля розташовані на заході чи на півночі нашої держави, то людина тричі перехреститься, аби цей паразит не дістався її полів. Однак, коли мова йде про соняшник на півдні чи на сході, то... Вочевидь, проблема є, і вона загострюється із кожним роком. Ніде правди діти — на цьому дехто заробляє чималі грошенята, пропонуючи нібито «стовідсоткову гарантію» захисту посівів соняшнику проти рослини-паразита...

«На сьогоднішній день світова селекція з об’єктивних причин поки що програє у протистоянні із вовчком. Більшість паразитуючих організмів дають кілька генерацій на рік, а культурна рослина-хазяїн — лише одну. Тому селекціонери не встигають створювати абсолютно стійкі гібриди. Науковці провідних дослідницьких центрів, сьогодні стверджують, що «…ми не знаємо, скільки насправді існує рас вовчка». Це означає, що проблема не вирішується винятково правильним підбором генетично стійких гібридів соняшнику. Хімія поки що справляється, але гадаю, на жаль, саме поки що... Тому більш-менш успішна боротьба із цією рослиною-паразитом можлива лише за умови застосування комплексних заходів», — переконаний вчений агроном, кандидат сільськогосподарських наук Володимир Скорик.

Важливим завданням для кожної селекційної установи, що займається «квіткою сонця» є не лише створення нових, стійких гібридів, але й напрацювання комплексної технології вирощування, яка буде дієвою у кожному регіоні України. Є гібриди стійкі до 7 рас, але, як вже мовилося, реальна кількість рас рослини-паразита є значно більшою. Досить сказати, що для створення гібриду стійкого до нової раси вовчка потрібно не менше 7 років, натомість сьогодні наступна раса вовчка з’являється фактично кожні 4-5 років.

Тому підбір гібридів соняшнику за генетичною стійкістю обов’язково слід поєднувати із використанням Євро-Лайтнінгу. А для цього слід правильно обрати гібриди, стійкі і до вовчка, і до гербіцидних стресів. 

«Пригадую свою поїздку на масштабну демонстраційну ділянку на Дніпропетровщині, де висіяли майже дві сотні гібридів соняшнику і оцінили  їх реальну стійкість до вовчка. Там, де скажімо, обробили посіви Євро-Лайтнінгом — все нормально, а там, де застосовані інші технології вирощування, соняшник вражений вовчком, а деякі іноземні гібриди ледь дістають до коліна... Тому оцінити реальний урожайний потенціал гібриду, можна лише, застосувавши оптимальну технологію його вирощування»,— говорить науковець .

Окрім цього слід враховувати і певні регіональні моменти.

«Колись, в середині 90-х років, я привіз до України німецьке озиме жито, нібито повністю стійке проти іржі, борошнистої роси та фузаріозів. Ми його посіяли, і воно на 100% захворіло цими хворобами, хоча у Німеччині показувало відмінні результати. В чому проблема? Гадаю, в тому, що в Україні ці сорти озимого жита зіштовхнулися із іншими расами тих самих захворювань, і не змогли їм протистояти. Те ж саме і з соняшником: стійкий на полях Угорщини, Франції чи Сербії гібрид, може уражатися однією із рас вовчка, яка поширена, скажімо, в степовій зоні України», — наголошує Володимир Скорик.

На його думку, є дві головні умови, що на сьогоднішній день дають змогу успішно боротися із цією рослиною-паразитом. Це своєчасність виконання усіх технологічних операцій вирощування та застосування комплексного підходу в захисті рослин. Розглянемо їх детальніше.

Досвід окремих господарств, розташованих у степовій зоні України доводить, що сівозміна із обов’язковим включенням до неї кукурудзи, дає відмінний результат. Нам довелося побувати в одному із господарств Запорізької області, керівник якого на запитання про вовчок широко усміхнувся: жодних проблем, я глушу його кукурудзою!

Але насіння цієї рослини-паразита може зберігати схожість у ґрунті від 13 до 20 років! Тому агрономічна наука та здоровий глузд підказують, що соняшник у сівозміні господарства не повинен займати понад 10% площ. Однак, це не завжди є реальним…

Після оранки насіння вовчка акуратно закладається на глибину, терпляче очікуючи того часу, коли з’являться кореневі виділення рослини-хазяїна — тобто, соняшнику. Відмова від плужного обробітку ґрунту із перевертанням пласта може допомогти, натомість мінімальний чи нульовий обробіток ґрунту спричиняє загибель частини насіння вовчка на поверхні ґрунту. Але накопичення рослинних решток на поверхні ґрунту може бути причиною виникнення епіфітотій грибкових та бактеріальних хвороб. Тому слід застосовувати деструктори стерні.

Висів культур, які провокують проростання насіння вовчка - кукурудза, сорго та суданська трава — є також дієвим ефективним засобом боротьби з паразитом. Їх коренева система провокує проростання насіння вовчка, однак раціон згодом виявляється непідходящим і рослина-паразит гине.

Запровадження елементарних заходів профілактики (очищення техніки, робочого одягу тощо) для запобігання поширення вовчка поміж полями. Враховуючи звичний сільськогосподарський поспіх при виконанні більшості польових операцій це навряд чи можливо. Однак можна організувати логістику таким чином, щоб техніка спочатку заходила на чисті від вовчка поля, а потім – на вже заражені.

На сьогодні найбільш дієвий результат дає застосування на посівах соняшнику гербіцидів, до складу яких входять діючі речовини групи імідазолінонів — імазапір, імазамокс тощо. Це система Clearfield та Clearfield Plus, яка передбачає використання у якості гербіциду Євро-Лайтнінг та Євро-Лайтнінг Плюс. Ці препарати призначені для післясходової боротьби із бур’янами та контролю вовчка в посівах соняшнику. Однак, потрібно розуміти, що імідазолінонові препарати слід вносити в фазі двох пар листків на молодих рослинах соняшнику, згідно рекомендацій виробника препарату. В інакшому разі ефективність їх застосування буде значно нижчою.

Євро-Лайтнінг є досить ефективним препаратом, однак при його використанні аграрії зіштовхуються із серйозною проблемою — правильним підбором гібридів соняшнику. Більшість представлених на ринку України гібридів мають високий потенціал урожайності та якості зерна, але обмежені генетичною стійкістю до нових рас вовчка.  Відповідно, ключовим завданням сучасної селекції гібридів соняшнику є якраз поєднання цих двох ознак, з метою одночасного забезпечення генетичної стійкості до найпоширеніших рас вовчка та толерантності до гербіцидів групи імідазолінонів.

Над подоланням цієї проблеми вже понад 20 років працюють спеціалісти Всеукраїнського наукового інституту селекції (ВНІС). Зараз проходять процес сортовипробування та внесення до реєстру гібриди стійкі до рас, більше ніж G.

На даний момент у лінійці селекції ВНІС присутні три гібриди соняшнику, що водночас є стійкими до шести рас вовчка (A-F) та толерантні до гербіцидів групи імідазолінонів.

Перший — ранньостиглий гібрид Армагедон, потенціал врожайності якого сягає 53 ц/га. Вегетаційний період Армагедону становить 110 днів, а середня врожайність в товарних посівах становить 36 ц/га. Це посухостійкий гібрид, стійкий водночас до A-F рас вовчка та до таких захворювань соняшнику як фомоз, фомопсис та борошниста роса. Рекомендована густота сівби Армагедона — від 50 до 55 тисяч насінин у зоні недостатнього зволоження та до 60 тисяч — у зоні достатнього зволоження.

Другий — ранньостиглий гібрид Карлос 105, вегетаційний період якого становить 105 днів. Потенціал врожайності сягає 50 ц/га, середня врожайність складає 36 ц/га. Карлос 105 рекомендовано висівати із густотою 48-50 тисяч насінин у зоні недостатнього зволоження та 50-55 тисяч — за оптимальних кліматичних умов. Це високопосухостійкий гібрид помірно інтенсивного типу, зі стійкістю до п’яти рас вовчка, фомозу, білої та сірої гнилей.

Третій, стійкий до гербіцидів групи імідазолінонів гібрид ВНІС — середньоранній Карлос 115. Це гібрид інтенсивного типу, із потенціалом врожайності до 52 ц/га. Середню врожайність за роки випробування зафіксовано на рівні 37 ц/га. Даний гібрид рекомендовано висівати на найкращих родючих ґрунтах з метою максимальної реалізації його потенціалу. Карлос 115 разом із посухостійкістю вирізняється генетичною стійкістю до основних хвороб соняшнику.

Відповідно, наявність у лінійці провідного вітчизняного виробника насіння низки гібридів одночасно стійких і до вовчка, і до препаратів імідазолінонової групи суттєво розширює можливості українських господарств. Це, до речі, блискуче підтвердилось як в демонстраційних, так і в товарних посівах минулого сезону. Сівба гібридів ВНІС дала змогу забезпечити головні критерії ефективності в рослинництві — стабільність та рентабельність виробництва. Зокрема, останньому показнику сприяє і відчутно нижча вартість насіння української селекції. Та річ не в тім: сьогодні гібриди соняшнику української селекції нічим не поступаються іноземним, в тому числі на такому важливому напрямку як боротьба із вовчком.

 ТОВ «АПК ВНІС»