У Польщі скандал через «дешеві добрива» для України — фермери звернулися до прем’єра Туска. Що не так із їхніми звинуваченнями?

Та чи справді в документах знайшли докази особливих цін для України? Катерина Калібіна, засновниця AGROTRADE CLUB звертає увагу: в розрахунку, який спричинив обурення, різні добрива звели до однієї ціни.

Разом з експерткою SuperAgronom.com розібрався, як виник скандал, що стоїть за експортними цифрами та чому ціна поставок за кордон може відрізнятися від пропозицій для місцевих господарств.

Як виникла історія про «добрива за пів ціни»?

Справу розголосив фермер із Підляшшя Губерт Ойдана. Він звернув увагу на відповідь польського міністерства на депутатський запит щодо торгівлі добривами. За наведеними даними, у першому півріччі 2026 року Польща експортувала в Україну близько 153 тис. т азотних добрив загальною вартістю приблизно €60 млн. Якщо поділити загальну вартість поставок на їхній обсяг, виходить близько €393, або 1700 злотих за тонну.

Ойдана зіставив цей показник із витратами польських аграріїв на карбамід. У відео він назвав середню вартість усіх експортованих азотних добрив ціною карбаміду, який Польща продавала Україні.

Обурення підживлювали й порівняння за попередні роки. Фермер згадував період, коли польські господарства купували карбамід майже по 5000 злотих/т. Спочатку він відніс ці ціни до 2024 року, але згодом уточнив, що йшлося про 2022-й.

Тема вийшла за межі фермерських соцмереж. Крайова рада сільськогосподарських палат Польщі (KRIR) у листі від 7 жовтня звернулася до прем’єра Дональда Туска щодо експорту пального та добрив в Україну. Організація попросила пояснити різницю між експортними показниками та цінами, які сплачують польські аграрії.

Калібіна вважає, що такі заяви потребують значно більшої конкретики: назви продукту або марки, точного товарного коду, періоду поставок та умов продажу. Без цього, за її оцінкою, неможливо встановити, чи справді є цінова аномалія і наскільки вона системна.

«Ми бачимо насправді, що у медійному полі з’являються узагальнені заяви, побудовані на усереднених експортних цінах для широких товарних груп із некоректними порівняннями між внутрішнім і зовнішнім ринком», — зазначає експертка.

Її оцінка таких публікацій доволі жорстка: «Відсутність конкретики — інформаційний шум, а не аналітика».

1700 злотих за тонну — але якого добрива?

Основне питання до порівняння — що саме стоїть за середньою цифрою.

У статистиці, яка стала приводом для скандалу, використано товарну групу CN 3102. Вона охоплює різні азотні добрива: карбамід, аміачну та вапняково-аміачну селітру, сульфат амонію, карбамідно-аміачні суміші й інші продукти.

Середня вартість такого експорту залежить не лише від цін, а й від частки кожного продукту в поставках, пояснює Калібіна.

«Ці продукти мають кардинально різні ціни, собівартість, логістику та ринковий попит. Різниця між ними може становити кількасот злотих на тонні», — зазначає вона.

У своєму аналізі експертка наводить середню вартість тонни азотних добрив, які Польща експортувала в першому півріччі 2026 року на різні ринки:

За словами Калібіної, з цих показників не можна зробити висновок, що британським покупцям продавали добрива дорожче, а данським — дешевше. Спочатку потрібно з’ясувати склад поставок.

Вона наводить умовний приклад: якщо до Великої Британії експортували переважно дорожчий карбамід, а до Данії — дешевший сульфат амонію, середня вартість тонни автоматично відрізнятиметься.

«Це не означає, що британський ринок “платить більше”, а данський — “менше”. Це означає лише, що структура товарів різна», — пояснює експертка.

Так само, наголошує Калібіна, середню вартість усіх азотних добрив, експортованих в Україну, не можна називати ціною карбаміду для українського фермера.

«Для будь-яких тверджень про “заниження цін” потрібна системність даних, прозора методологія, конкретні цифри, співставлення з ринковими індикативами та розбиттям за продуктами, а не за агрегованими CN-категоріями», — зазначає вона.

Навіть «карбамід» у статистиці може означати різні товари

На ще одну особливість звернув увагу польський аналітик Аркадіуш Залевський з Інституту економіки сільського господарства та продовольства. Як пояснив він виданню Farmer.pl, за словом «карбамід» у митній статистиці ховається не лише добриво, яке аграрії вносять у поля.

«Цей обсяг стосувався не лише традиційного карбаміду, який використовують у сільському господарстві, а й розчинів карбаміду», — зазначив Залевський. Серед них, за його словами, — розчини для зменшення викидів оксидів азоту у вихлопах дизельних двигунів.

Калібіна додає, що відмінності є й усередині окремих видів добрив. Польські виробники постачають різні типи аміачної селітри, які можуть відрізнятися вмістом азоту, розміром гранули, фізичними властивостями та ціною.

Для господарства ці характеристики мають практичне значення: від них залежать налаштування техніки й рівномірність внесення. За словами експертки, на окремих європейських ринках проводили випробування різних типів гранул, а результати враховували під час закупівель.

«Це не дрібна технічна деталь — це різні продукти з точки зору агрономії та логістики», — наголошує Калібіна.

Що відповіла Grupa Azoty?

На звинувачення відповіла й Grupa Azoty. Польський виробник добрив заявив виданню Tygodnik Poradnik Rolniczy, що продавав їх українським покупцям дорожче, ніж польським.

«В аналізовані періоди ціни експорту добрив в Україну були значно вищими за ціни продажу на внутрішньому ринку», — повідомили в компанії.

У Grupa Azoty також нагадали: не всі добрива, які їдуть із Польщі в Україну, вироблені на польських заводах. У статистику потрапляють і поставки трейдерів та дистриб’юторів, які можуть спочатку імпортувати товар до Польщі, а потім перепродати його в Україну.

За поясненням компанії, заводи виробляють добрива безперервно, тоді як попит у Польщі залежить від сезону внесення. Експорт допомагає завантажувати виробництво в періоди, коли польські аграрії купують менше добрив.

Мінеральні добрива

Вся інформація про мінеральні добрива

Чому експортна вартість не дорівнює ціні для господарства?

За словами Калібіної, внутрішній ринок для виробника добрив — пріоритет, бо тут простіша логістика, стабільні контракти й передбачуваний попит.

«Якщо компанія має можливість продавати продукцію вдома — вона це робить у першу чергу», — зазначає експертка.

Експорт дозволяє продати надлишок, який не поглинає місцевий ринок. Також, пояснює Калібіна, виробник може нарощувати поставки за кордон, щоб отримати валюту для закупівлі обладнання чи сировини.

За словами Калібіної, експортна ціна може виглядати нижчою через відмінності в оподаткуванні, логістиці та умовах контрактів.

«Навіть для селітри одного виробника ціна може суттєво відрізнятися залежно від базису постачання, обсягу лоту, сезонності, контракт це чи спот», — пояснює вона.

Тому для перевірки звинувачень експертка пропонує порівнювати ціни конкретних видів добрив, враховуючи період продажу й умови поставок.

«Коректний аналіз можливий лише за умови детального розподілу товарів за видами добрив та їхньої частки у структурі експорту», — резюмує Калібіна.

Костянтин Ткаченко для SuperAgronom.com