Сергій Літовченко: Ми не можемо вирощувати культури, які хочемо. В прифронтовій області важливий швидкий обіг коштів

SuperAgronom.com: Пане Сергію, розкажіть, з чого почалася ваша робота в агросекторі?

Сергій Літовченко: Можна сказати, зі шкільної лави. Вступив у тодішній Ворошиловградський сільськогосподарський інститут (зараз це Луганський національний аграрний університет), спеціальність — вчений-агроном. Потім ще отримував додаткову освіту за цією ж спеціальністю.

SuperAgronom.com: Ви працювали весь час на Харківщині?

Сергій Літовченко: Ні, я з Донецької області. Після того, як отримав направлення з інституту, весь час працював на Донеччині — з 1988 року. А на Харківщині опинився через війну, з початком повномасштабного вторгнення.

SuperAgronom.com: На Донеччині яким земельним банком управляли і в якій компанії? Скільки гектарів під вашим управлінням в LANDEX AGRO?

Сергій Літовченко: Працював головним агрономом в «АПК-Інвест», 45 тис. га землі. Через війну неможливо було працювати. Лишилися два невеликі кластери. Підприємство на сьогодні припинило свою діяльність. Небезпечно працювати.

Зараз у нас в активному обробітку 40 тис. га, у перспективі — 53 тис. га. Цього року плануємо ввести в обробіток ще 6 тис. га за рахунок в тому числі і розмінування.

Читати також: Агрохолдинг розмінував 3,3 тис. га землі у прифронтовому Ізюмському районі

SuperAgronom.com: Зважаючи на розташування земель саме в Харківській області, не можна обійти увагою безпекову ситуацію. Чи багато площ розташовано близько до зони бойових дій? Чи є втрати полів?

Сергій Літовченко: Справді, біля зони бойових дій у нас дуже багато полів. Практично всі, можна сказати. Втрати полів  є — через окопи, будівництво фортифікаційних споруд тощо. До таких полів часто взагалі не дістатись. Доводиться підлаштовуватися. Дрони літають, їх збивають, наші поля горять... Цьогоріч згоріло близько 170 га пшениці, наприклад. Коли жнивували, то були удари по техніці, по складах. Але боремося і працюємо.

SuperAgronom.com: Як сьогодні формується структура посівів компанії і які фактори найбільше впливають на вибір культур? Чи є у вас «улюблена» культура?

Сергій Літовченко: Будь-які культури можна вирощувати. Тут уже не про те, що ми любимо чи не любимо. Тут питання — що продається. Цього року, коли закрилися порти, із серпня все перевернулося.

Ми в прифронтовій області, тут важливо, щоб був швидкий обіг коштів, щоб усе встигати закривати. Останнім часом основними культурами є пшениця та соняшник. Треба вводити у структуру посівів ще декілька культур, щоб зрештою зробити трипільну сівозміну. Зараз цим і займаємося.

Читати також: До збирання соняшнику на складах не має залишитися жодного кілограма пшениці — керівник Ландекс Агро

Ми не можемо вирощувати те, що нам подобається або те, що ми хочемо. Нам треба розвиватися і жити.

SuperAgronom.com: Так, із продажем пшениці цього року дуже складно.

Сергій Літовченко: З пшеницею, на жаль, наразі катастрофа. У нас весь урожай, 99%, на складах, по яких прилітає. Тобто ми зібрали і не можемо продати, до того ж не можемо зберегти цей урожай через війну.

SuperAgronom.com: Які плани щодо посівних площ під пшеницею на наступний рік?

Сергій Літовченко: Директор у нас оптиміст, тисну йому руку, — не здаємося. Ми будемо сіяти пшеницю на 100% тих площ, які планували. Ми віримо в краще майбутнє, що ситуація налагодиться і наша пшениця буде потрібна.

SuperAgronom.com: Зараз активно жнивують соняшник. Як цей рік оцінюєте по ньому? У багатьох господарствах цього року спостерігають низькі показники олійності. Яка у вас ситуація?

Сергій Літовченко: Якщо олійність низька, то тут хочеться більше інформації. По чому ви сієте, як ви сієте, що там вносили і чим ви працювали?

На олійність впливає два фактори. Мінеральне живлення: якщо там тільки азот, наприклад, а немає фосфору і про мікроелементи забули, то це вже питання — буде олійність чи ні. Якщо попрацювали погано гербіцидами або є вовчок, або двополка жорстка була, чи там амброзії багато — не буде олійності.

На сьогодні у нас олійність 48, 49, 50%. Звичайно, є складні ділянки, де вимушено, з певних причин, не допрацювали. Там і олійність гірша. Там бувало і 40%, але врожаю з таким показником було лише дві машини.

Урожайність соняшнику також різна. Якщо взяти відділення в Лозовій, то тут до 3 т/га, по  Балаклії — ближче до 2 т/га, кластер Барвінкове — там трохи гірше: 1,8, 1,7, 1,6 т/га. Знову ж таки, зараз жнивуємо гірші поля. Думаю, на коло точно буде 2–2,2 т/га.

SuperAgronom.com: Цей рік був кращий щодо погодних умов, ніж 2025?

Сергій Літовченко: Значно кращий. 2025-й рік був жахливим. Соняшник збирали 0,5–0,7 т/га. І якщо результат отримували 1,7-1,8 т/га — це було за щастя. Але в тому році й ціна на соняшник була 30 000 грн/т, і паливо по 50 грн/л, і на пшеницю ціна була стабільна до 10 000 грн/т (9800-9500 грн/т).

Я вважаю, що це рік хороший в цілому для нас. Якби не війна і ось ця логістика, гріх скаржитися. Пшениця середня, нормальна, вийшла від 4 т/га до 5,5 т/га залежно від ділянки. На круг у нас 4-4,2 т/га. Урожайність льону 1–1,5 т/га. Горох непогано теж вийшов — 2,3, 22, 2,8 т/га. 

Читати також: Технологія сівозміни «три по 33» дає змогу повертати соняшник у поле на 3-4 рік — розповів аграрій

SuperAgronom.com: З реалізацією таких культур, як горох, льон, немає проблем?

Сергій Літовченко: Горох ми не реалізуємо поки, ми його тільки розвиваємо. Все, що ми зібрали, я лишив на насіння. Так само й нут. Льон поки лежить на складах.

SuperAgronom.com: Якісь були нестандартні рішення цього року, які покращили чи покращують ситуацію? 

Сергій Літовченко: Нестандартні рішення були в нас по захисту соняшника. Нам дісталися дуже складні поля після розмінування. Деякі не оброблялися 2–3 роки. Зараз там росте прекрасний соняшник.

Ще повністю відмовилися від плуга з минулого року. Стараємося мінімізувати обробіток ґрунту, щоб утримати вологу. Про якісь революційні рішення я не скажу, ми все це знаємо та застосовуємо. Просто залежно від умов кожного року рішення приймаємо по-різному.

SuperAgronom.com: Зараз посівна озимих під урожай 2027. Які головні завдання та напрямки компанії на наступний сезон?

Сергій Літовченко: Головна зараз задача — посіяти пшеницю, виконати план, який намітили, а також зібрати соняшник.Щоб не було жодного необробленого гектара. Це буде запорука посівної ярих культур.

Обробіток ґрунту в нас різний, підходимо диференційовано. Є поля, які треба буде «лікувати». Вони настільки дісталися нам запущені, з вовчком невідомої нам раси, що на цих полях, мабуть, доведеться перевернути пласт. Але таких небагато. Деякі поля після розмінування з ямами від вибухів, після важкої техніки потрібно буде вирівняти. Там без цього не обійтися: десь плугом, десь дисками, десь привозити землю і засипати.

SuperAgronom.com: Які плани щодо сої чи кукурудзи?

Сергій Літовченко: Соя в нас тільки в одному відділенні — Великий Бурлук, 1 тис. га. Це Лісостеп і там місце, де можна вирощувати сою. По урожайності не так і багато буде, я закладаю 2,5–3 т/га. Кукурудза там дала б 7 і 8 т/га. Але кукурудзу треба сушити, перевезти. Логістика забирає багато, плюс безпекова ситуація, мало хто хоче їхати. А сої 3 т простіше витягнути.

SuperAgronom.com: Які особливості роботи агронома, який управляє таким зембанком?

Сергій Літовченко: Потрібно свій робочий час нормувати. Можна гарно говорити, що цілодобово працюю, але ж людина так не зможе. Як у головного агронома в мене поїздки в поля займають 20–30% часу, коли треба виїхати і зрозуміти, що не так, перевірити. Якщо я відчуваю недовіру до інформації, яку мені надали. Найбільше часу займає планування, розподілення роботи, управління, щоб розуміти всю картину повністю. До дого ж, зараз сильні цифрові технології, які дуже допомагають в роботі. 

Сергій Літовченко

SuperAgronom.com: Чи велика у вас команда агрономів? Чи є зараз проблема знайти кваліфікованого агронома? Відчувається нестача кадрів?

Сергій Літовченко: Команда 18 людей. Зараз взагалі дефіцит людей, якщо правильно сказати. У нас молодий один є співробітник. Він поки закінчує навчання і цього року дуже виріс професійно. Думаю, що з нового року буде в нас повноцінним агрономом. Біля нього дуже досвідчені спеціалісти, в яких є чому повчитись.

SuperAgronom.com: Якщо дивитись на ваш досвід, скільки агроному потрібно часу, щоб стати професіоналом?

Сергій Літовченко: Ну так, щоб адаптуватись, я думаю, років п'ять-шість. Але все змінюється, кожен рік щось з'являється нове, тому потрібно весь час вчитись. Агроном — творча спеціальність. Немає такої догми, що вивчив і так воно буде весь час. Постійний пошук різних варіантів, щоб все вийшло.

SuperAgronom.com: Що для вас головне в роботі агронома? Технології, люди, результати роботи?

Сергій Літовченко: Та все, напевно. Технології — так. Мені вже 60, а я весь час навчаюсь, як студент. І буває, що деякі речі застосовую заново.

Люди — а як без людей? Яким би я розумним не був, але якщо в мене немає рук, якщо мене не слухають, то мої думки так і залишаться зі мною. Я не зможу втілити їх у життя. Тут взаємодія тотальною повинна бути.

Щодо результатів, то якщо я працюю і не бачу результату, мені не цікаво працювати. Дуже прекрасно почуваєшся, відчуваєш гордість за себе, за людей, коли у тебе все вийшло.

Яна Красновська, SuperAgronom.com

Найбільша спільнота СуперАгрономів у Facebook