Норми і фази внесення 3-ї дози азотного добрива на озимій пшениці — від польського експерта

Зазвичай третю дозу азоту вносять під час колосіння рослин. Активізує діяльність асиміляційного апарату пшениці. Це призводить до збільшення маси 1000 зерен і позитивно впливає на якісні характеристики зерна — вміст білку і глютену, а також на натурну масу.

Розпочинаючи підживлення пшениці 3-ю дозою азоту, необхідно мати на увазі, що цього року, як це часто було і в попередні роки, багато господарств досі не використовували «класичне» підживлення пшениці цим компонентом. 

Це було пов'язано, з одного боку, з тим, що рослини ранньою весною з різних причин дуже відрізнялися за станом і розвитком, а з іншого боку, через специфічні погодні умови під час ранньовесняної вегетації. При цьому варто нагадати, що в багатьох регіонах в березні опадів практично не було, що призвело до того, що азот, використаний у першій дозі, був дуже малодоступним для рослин. Як наслідок, деякі фермери вирішили прискорити застосування 2-ї дози, а деякі навпаки — вирішили почекати з 2-ю дозою, поки не піде дощ, що означало що його можна застосовувати не раніше, ніж на початку другої декади квітня, тобто після дощів, які пройшли кількома днями раніше. 

Крім того, певна група фермерів, незалежно від погодних умов, застосовувала другу дозу «класичним» способом, тобто на початку фази виходу в трубку, що у разі пізньої сівби, а отже, поганого розвитку рослин восени, зазвичай означало його застосування в 3-й декаді квітня.

3-тя доза азоту в загальному балансі живлення

Водночас слід підкреслити, що через високі ціни на добрива багато аграріїв вирішили обмежити рівень внесення добрив. Тому в поточному році, залежно від ситуації, ми маємо справу не тільки з різними термінами внесення добрив, а отже і з їх різною ефективністю (азот ефективний лише тоді, коли після його внесення випадає значна кількість опадів), але й загальна кількість азоту, що вноситься в ґрунт у добривах за 1-шу і 2-гу дози, дуже різна. Отже, щоб реалізувати потенціал урожайності рослин, з одного боку, потрібно правильно ідентифікувати їхній стан, а з іншого — правильно спланувати 3-тю, а не просто йти на заздалегідь наміченою схемою.

Однак перед внесенням третьої дози азоту варто мати на увазі, що на практиці може виникнути ситуація, що азоту, який до був внесений з міндобривами, разом з азотом ґрунту вистачить на потреби живлення до кінця вегетації. Звичайно, в цьому випадку від третьої дози слід відмовитися. Однак, щоб прийняти правильне рішення, передусім потрібно оцінити урожай зерна, який ми можемо отримати в умовах нашого господарства (для цього необхідно враховувати густоту стояння, особливості поля, загальний стан рослин і погодні умови). А потім визначити потреби культури в поживних речовинах (за передбачуваної врожайності) і співвіднести з уже внесеним азотом (тобто загальною кількістю внесеного N у першу та другу дози), оскільки всі внесені дози, зокрема і під час підживлення цим елементом, завжди слід розглядати як єдине ціле.

Наприклад, якщо ранньою весною ми припускали, що хочемо отримати урожай зерна на рівні 8 т/га, то потреба в азоті якісної пшениці для цього врожаю становить приблизно 240 кг N (8 т х 30 кг N — одноразове споживання). Тоді, якщо припустити, що рослини матимуть у своєму розпорядженні 60 кг N із ґрунту, потреба в добриві для цього компонента становитиме 180 кг N/га. Як уже зазначалося, для оцінки третьої дози від потреби в добривах слід відняти вже внесену кількість, яка в поточному році в перших двох дозах, залежно від умов поля і запланованого врожаю, може варіюватись у межах 120-160 кг/га.

На наступному етапі перед внесенням третьої дози слід повторно оцінити очікуваний урожай зерна. Наприклад, якщо припустити, що в результаті несприятливих умов навесні передбачуваний потенціал урожайності поля знизився з 8 до 6-7 т/га, то, згідно з прийнятими припущеннями, кількість використаного азоту має покривати потреби культури саме для цього рівня врожаю та забезпечення його належної якості. Проте в ситуації, коли потенціал урожайності не змінився, і ми внесли підживлення як для нижньої планки врожайності у відповідному діапазоні, а потім навесні, ми побачили, що були занадто «обережними» й ситуація на полі нас приємно здивувала  і насправді можна досягти більшого врожаю, то використання третьої дози навіть необхідне. 

Визначаючи норму внесення для 3-ї дози задля отримання якісної пшениці, в «класичній» процедурі зазвичай орієнтуються на обсяги від 6 до 10 кг N на тонну зерна (якщо немає проблем з вологою). Однак не слід суворо дотримуватися наведених значень, оскільки, як уже сказано вище, необхідно враховувати вже внесений азот, кількість якого може бути різною.

Коли і скільки вносити азоту на 3-тю дозу?

Третю дозу (особливо коли вона значно перевищує 40-50 кг N/га) можна розділити на дві, тобто 2/3, що вносяться у фазу виходу прапорцевого листка (BBCH 39) або навіть до прапорцевого листка (BBCH 37), і 1/3 на початку колосіння (BBCH 49-51). Друга частина використовується лише за умови збереження оптимальних погодних умов. При меншій кількості добрив практикують одноразове внесення в період BBCH 37-51.

У разі вирощування в районах з циклічними посухами добриво доцільно вносити раніше BBCH 39 (BBCH 37). Прискорюючи внесення добрив, ми «купуємо» час, за який можуть випасти опади. Як відомо, основною умовою роботи добрив є те, щоб після їх внесення випадала відповідна кількість вологи, завданням якої є як розчинити їх, так і перенести виділений азот у ґрунт, щоб більше коренів могло доставити його до рослини. Більш ранній термін внесення третьої дози можна розглядати і в ситуації, коли ми вирощуємо пшеницю на родючих ґрунтах з високим потенціалом насиченості ґрунту азотом, оскільки в наступний період вегетації для живлення рослин зростатиме значення того азоту, що надходить від розкладання органічної речовини ґрунту.

Отже, відповідно до викладеного вище, незалежно від умов, у яких ми вирощуємо пшеницю, використання третьої дози азоту у фазі BBCH 37-39 стає стандартом. При цьому слід пам’ятати, що при підживленні 3-ю дозою азоту дуже важливий правильний підбір виду азотних добрив. Бажано використовувати добрива, які містять хоча б трохи азоту у вигляді нітратів (NO3-), бо це означає, що використовуваний компонент відносно швидко засвоюється рослинами.

Гранульоване чи рідке добриво?

В умовах високих цін на азотні добрива багато аграріїв задаються питанням, чи не слід замінити «класичну» третю дозу азоту, тобто підживлення ґрунту, на позакореневе підживлення рослин цим елементом? Тим більше, що останнім часом через нестачу опадів дуже часто спостерігається низька ефективність удобрення ґрунту. При цьому варто нагадати, що позакореневе живлення рослин азотом здійснюється насамперед з використанням водного розчину карбаміду (можна також використовувати готові рідкі азотні добрива або РКД, які зазвичай виробляються на основі карбаміду, а на ринку їх є широкий асортимент), оскільки використання розчинів інших азотних добрив може завдати шкоди рослинам. Однак водний розчин карбаміду також повинен мати відповідну концентрацію, оскільки занадто висока концентрація також може пошкодити рослини. Передбачається, що концентрація робочої рідини для зернових, як і для інших рослин, залежить насамперед від фази їх розвитку. Принцип полягає в тому, що чим «старша» рослина, тим меншу концентрацію потрібно використовувати для обприскування, тому що чутливість рослин до пошкоджень з «віком» зростає.

На практиці, бажаючи замінити (доповнити) підживлення ґрунту, доцільно проводити позакореневе підживлення пшениці азотом у два терміни, тобто по прапорцевому листку (BBCH 37-39) та на етапі колосіння (BBCH 51-59). На першому терміні за оптимальних умов можна використовувати розчин карбаміду з концентрацією 8-10%, а на другому — до 5%. Тому, припустивши, що ми проведемо два підживлення, використовуючи 200-300 л/га робочої рідини, можна вносити її в такі фази:

• BBCH 37-39 — 9,2-13,8 кг/га д.р.;
• BBCH 51-59 — 4,6-6,9 кг/га д.р.

Таким чином, як видно з наведеної схеми, при позакореневій обробці у другій половині весняної вегетації можна використовувати позакореневе внесення азоту, яке є цінним доповненням до удобрення ґрунту. 

Однак це не ті кількості, які можуть повністю замінити «класичну» 3-тю дозу цього елементу, навіть якщо припустити, що позакореневе підживлення зазвичай ефективніше, ніж підживлення по ґрунту. При цьому доцільно проводити листове підживлення азотом разом з іншими елементами, передусім з магнієм, сіркою та іншими мікроелементами (Cu, Mn, Zn). Ці компоненти відповідають, в тому числі, за трансформацію поглинутого азоту, а отже, підвищують ефективність його використання.

На практиці, приймаючи рішення про позакореневе підживлення рослин, найкраще проводити її в похмурі дні, при високій вологості повітря, температурі не вище 20 °С й обов’язково за повного тургору тканин листя. Однак слід уникати обробки в суху погоду, при сильному сонячному світлі, високих температурах і низькій вологості повітря. У таких умовах не тільки рослини часто пошкоджуються, а й обробка менш ефективна (рідина гірше проникає в рослину). Зазвичай найкращі умови для позакореневого підживлення — пізно ввечері або дуже рано вранці.

Переклад з польської

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас