SHARE
Олена Басанець
03.07.2020

Деградація

якщо не почати дбати про ґрунти сьогодні,
завтра вже буде пізно
Про деградацію ґрунтів, втрати гумусу та перетворення найродючіших українських чорноземів на ґрунти середньої родючості науковці та найбільш «просунуті і свідомі» виробничники говорять вже не перший десяток років. Проте далі розмов та здебільшого абстрактних програм з вирішення проблеми деградації ґрунтів справа зазвичай не заходить.

А тим часом ситуація дедалі погіршується, і вже в близькому майбутньому маємо всі шанси знизити родючість грунтів до критично низького рівня. Тож разом із фахівцями «БТУ-ЦЕНТР» у проекті «Ґрунт: Рятувальна операція» детально розбираємось у проблемі та шукаємо реальні шляхи її вирішення. Адже деградація ґрунтів — це криза не лише вітчизняного агровиробництва, але й держави в цілому.

Стан ґрунтів: що маємо на даний час

Дані моніторингу земельних ресурсів переконливо засвідчують, що останніми роками наші ґрунти помітно збідніли і втрачають свої якісні та продуктивні показники.
Землі сільськогосподарського призначення становлять 71% земельного ресурсу України, 78% з яких є рілля. За останні 20 років значна кількість проблем у сфері земельних відносин залишилися не розв'язаними, натомість ще більше загострилися. На всій території посилюються процеси деградації земель, найбільш масштабними є ерозія (57,5% території), забруднення (20%), підтоплення (12%). Зменшується вміст поживних речовин у ґрунтах, а щорічні втрати гумусу становлять 0,065 т/га. Також від початку 90-х років минулого століття щорічно фіксується від'ємний баланс усіх елементів живлення, особливо азоту й калію. Уже впродовж майже 20 років у Поліській і Лісостеповій зонах відбувається перманентний процес підкислення ґрунтів. Сьогодні площа ґрунтів із активним ступенем кислотності становить майже 4 мільйони гектарів, що на 300 тисяч гектарів більше, ніж було десять років тому. У Cтеповій зоні відбувається зворотний процес – підлуження. Нині тут зафіксовано 1,8 мільйона гектарів ґрунтів із сильно- і дуже сильнолужною реакцією ґрунтового розчину, і їхня площа продовжує зростати,
— зазначають фахівці ДУ «Інститут охорони ґрунтів України».
Посушливі умови жито витримує добре, адже має потужну й розгалужену кореневу систему. Вона дозволяє краще використовувати мінеральні добрива й поживні речовини з ґрунту, краще протистояти стресам, хворобам і шкідникам. Тому озиме жито, особливо гібридне, є дуже «вдячною» культурою для агронома.
Вчені НААН України звітують, що розораність земель в Україні є найвищою в світі й досягає 57% території країни та майже 80% сільськогосподарських угідь. Інтенсивне сільськогосподарське використання земель впливає на зменшення родючості ґрунтів у зв'язку з їхнім переущільненням, руйнуванням структури, водопроникністю та аераційною здатністю з усіма екологічними наслідками.

І якщо зараз хтось подумав, що екологія, розораність та співвідношення ріллі, кормових угідь і лісових насаджень не є проблемою аграріїв, він глибоко помиляється. Адже збільшення площ деградованих земель тягне за собою без перебільшень руйнівні наслідки для сільськогосподарського виробництва.
Залежно від ступеня вираженості деградаційних процесів, урожай сільськогосподарських культур знижується на 10-30, 30-50% і більше. Збитки тільки через недобір сільськогосподарської продукції становлять, за нашими розрахунками, до 35 млрд грн на рік. Еколого-економічні збитки від деградації оцінюються у близько 40 млрд грн. Водночас погіршується і якість сільськогосподарської продукції (явище прихованого голоду). Тільки здорові ґрунти можуть забезпечити якість рослин, води, повітря, здоров'я тварин і людини,
— коментує ситуацію академік НААН, генеральний секретар ГО «УТГА» Святослав Балюк.

Вплив на ґрунти факторів зовнішнього середовища

Зміни клімату, які ми наочно спостерігаємо протягом останніх 20 років, лише прискорюються і посилюються з часом та впливають серед усього іншого і на стан ґрунтів. Посухи, пересихання річок та зниження рівня ґрунтових вод, зміна швидкості вітру, а відповідно, і посилення вітрової ерозії, травневі зливи, що промивають родючий шар ґрунту на полях — усі ці фактори суттєво впливають на стан ґрунтів.
Найактивніший і найшкідливіший вид дефляції, за якого ґрунт значно руйнується, — пилова буря, що викликана сильним вітром (швидкість більша за 12–15 м/с). Пилові бурі є наслідком знищення польових лісосмуг в зоні Степу і півдня Лісостепу. Саме відсутність лісосмуг дозволяє вітру набирати силу і переміщувати верхній родючий шар грунту з полів до понижень рельєфу. Наслідком пилових бур є дефляція, що спричиняє втрату орного шару і погіршення стану грунту. Пилова буря може поширитись на великі території, знищити посіви на сотнях тисяч гектарів, знести чимало ґрунту. Як приклад, таке стихійне лихо зафіксовано у 2007 році у Миколаївській, Запорізькій, Донецькій, Херсонській та інших південних областях України. Обстеження засвідчили, що втрати гумусу становили 5,7–9,1 млн тонн, або 71–114 тонн гумусу на 1 гектар еродованої ріллі. В умовах атмосферної і ґрунтової посухи, зокрема цьогорічної аномально теплої зими, без сталого снігового покриву, інтенсивного підвищення температури повітря, а також слабкого зволоження ґрунту з осені і критичного вологозабезпечення навесні, та відсутності зімкнутого травостою — посилились руйнівні явища вітрової ерозії. Іншими словами, вітри просто зносять висохлий родючий шар ґрунту, натомість, на місці вивітреного чорнозему лишаються пісок та гола порода,
— йдеться у повідомленні Відділу досліджень з охорони та підвищення родючості ґрунтів ДУ «Держґрунтохорона».
При цьому науковці зауважують, що головною причиною деградації ґрунтів є не клімат та несприятливі зовнішні умови, а саме господарська діяльність людини. Антропогенне навантаження на навколишнє середовище в Україні у кілька разів перевищує відповідні показники розвинених країн світу, а стан земельних ресурсів стрімко наближається до критичного.

Антропогенні фактори погіршення стану ґрунтів

Основна причина зниження родючості ґрунтів — це порушення законів землеробства. Саме від господарської діяльності людини найбільше залежить трансформація ґрунтів, тобто підвищення або погіршення їхньої родючості. Аналіз оперативної та статистичної звітності показує, що більшість землекористувачів не проводить жодних заходів, спрямованих на збереження ґрунтів та підвищення їхньої родючості.
Найбільші втрати гумусу відбулися в період 60-80 рр. минулого сторіччя, що обумовлено інтенсифікацією сільськогосподарського виробництва за рахунок збільшення площ просапних культур, перш за все, цукрових буряків і кукурудзи. У цей період щорічні втрати гумусу сягали 0,55-0,60 т/га. На жаль, процеси дегуміфікації протягом останніх 20 років не зупинилися, а продовжують протікати з достатньо високою інтенсивністю,
— йдеться у звіті про стан ґрунтів ДУ «Інститут охорони ґрунтів України».
Проблема на сьогодні дуже серйозна, зазначає Світлана Корсун, завідувачка лабораторії агрохімічних досліджень «БТУ-ЦЕНТР».
Світлана Корсун, завдувачка лабораторії агрохімічних досліджень
Світлана Корсун, завідувачка лабораторії агрохімічних досліджень
Порушення сівозміни, яке нині спостерігається практично повсюдно, порушення балансу поживних елементів, інтенсивний обробіток ґрунту — ось головні чинники, що наразі призводять до посилення деградаційних процесів. Вносяться добрива не ті, які потрібні для підтримання родючості, а ті, які агропідприємства вважають за необхідне внести. В основному це азотні добрива. Або утилізуються відходи виробництва. Наприклад, курячий послід. Його виробляється дуже багато, його потрібно утилізувати, і він інколи бездумно вноситься. Хоча це дійсно повернення до ґрунту елементів живлення, але надмірне внесення викликає інші проблеми,
— каже пані Світлана.
Системи обробітку, які передбачають інтенсивний механічний обробіток ґрунту, за значної розораності земель, порушенні технології застосування органічних і мінеральних добрив, вирощування культур і сортів інтенсивного типу призвели до погіршення структури ґрунтів, посилення темпів їх агрофізичної деградації та ерозійних процесів. Темпи деградації ґрунтів є вищими за темпи природної еволюції.
Нині вносяться надзвичайно малі обсяги органічних добрив. У середньому протягом 2014–2019 років господарства України внесли набагато менше однієї тонни гною на гектар, тоді як мінімальна норма для забезпечення бездефіцитного балансу гумусу, залежно від ґрунтово-кліматичної зони, становить 8-14 т/га. Недостатньо вноситься й мінеральних добрив. Основну частку з них становлять азотні. Отже, порушується науково обґрунтоване співвідношення азоту, фосфору та калію. Майже припинені роботи з хімічної меліорації.
Ще одним фактором впливу на погіршення стану ґрунтів та посилення ерозійних явищ є занедбання полезахисних лісосмуг. На теперішній час майже у всіх регіонах країни лісосмуги стають місцями самовільного скидання сміття, пошкоджуються через випалювання стерні на прилеглих полях. Але найголовнішою бідою є умисне вирубування дерев у лісосмугах, яке протягом останніх 2-3 років можна спостерігати практично по всій території України. При цьому нових полезахисних лісосмуг практично не висаджують.
Наслідками такого антропогенного впливу Світлана Корсун називає:
  • Посилення ерозійних процесів, відповідне зниження родючості ґрунтів, зокрема зменшення вмісту гумусу, біогенних елементів, збіднення біологічного різноманіття та ін.
  • Погіршення фітосанітарного стану агроценозів через порушення сівозміни та інших елементів агротехнології.
  • Посилення ерозійних процесів.
  • Зростання забрудненості ґрунту, водойм та підґрунтових вод, пов'язане з посиленим антропогенним навантаженням у агроландшафтах.
  • Переущільнення ґрунтів, збільшення енергетичних витрат на обробіток ґрунту.
  • Порушення водного режиму територій через водну меліорацію.
Звичайно, такі процеси не можуть не відбитися і на економіці агровиробництва. А саме — зростають витрати на виробництво одиниці продукції, зростають втрати від неефективного використання елементів інтенсифікації.

Реальні кроки для покращення стану ґрунтів

Ситуація із станом ґрунтів, як вже згадувалося, на сьогодні впритул наближається до критичної, і з кожним роком стає тільки гірше. Тож вживати заходів потрібно вже зараз.
Найбільш ефективними заходами науковці називають:
  • Сівозміни з оптимальними співвідношеннями культур
  • Ґрунтозахисні способи обробітку (mini-till, no-till)
  • Раціональні системи удобрення із застосуванням органічних, мінеральних та біологічних добрив
  • Інноваційні системи захисту від шкодочинних об'єктів з широким залученням біопрепаратів
  • Науково-обґрунтовані системи меліорації, відновлення полезахисних лісосмуг
  • Використання сільськогосподарських угідь згідно технологічних груп земель залежно від крутизни схилів
Але ж будемо відвертими: про ці заходи аграрії знають ще зі своєї студентської пори, але застосовувати не квапляться. Причина проста: економіка виробництва. Саме економіка диктує агропідприємствам спектр вирощуваних культур та структуру посівних площ. Тож сказати зараз «дотримуйтеся сівозміни!» фактично означає не дати ніяких корисних рекомендацій, оскільки дотримуватися науково обґрунтованих сівозмін в умовах сучасного ринку практично нереально з погляду «фінансового виживання» агробізнесу.
Сьогодні аграріям свої умови диктує ринок, і за таких обставин дотримуватися правильних сівозмін майже ніхто не буде. Проте навіть у цьому випадку можна багато зробити для здоров'я ґрунтів. Потрібно розуміти, що за вирощування одних і тих же культур йде винос з ґрунту певних категорій елементів живлення, виникає явище алелопатії, є проблеми фітопатології — збільшується кількість шкодочинних організмів. І для вирішення всіх вказаних проблем є практично єдиний шлях: біологічні препарати. До хімічних препаратів у шкодочинних об'єктів зростає резистентність, а до біологічних засобів резистентності не буває,
— розповідає Світлана Корсун.
Одним з таких ефективних біопрепаратів є Екостерн, який допомагає очищувати ґрунти від патогенної мікрофлори або ж значно обмежувати її кількість. Окрім того, Екостерн сприяє швидкому розкладенню рослинних решток, а це не лише дозволяє повернути у ґрунт певну кількість елементів живлення, але й знищити резервації шкідників та патогенів.
Комплекс мікроорганізмів, який входить до складу Екостерну, забезпечує пришвидшення деструкції рослинних решток, але при цьому, залучені до препарату мікроорганізми ні в якому разі не деструктують гумус. Навпаки, вони сприяють гумусотворенню, перетворенню рослинних решток в гумус. І при цьому мікроорганізми біопрепарату мають стерео спектр дії. Вони не лише деструктують рештки, але й пригнічують патогени завдяки власним продуцентам. Це один з засобів, який допоможе боротися з патогенною мікрофлорою ґрунту та певним чином поліпшити поживний режим для рослин і сприятиме поліпшенню структури ґрунту,
— пояснює завідувачка лабораторії агрохімічних досліджень.
Експертка розповідає, що практичний досвід застосування препарату Екостерн у кількох господарствах різних регіонів свідчить: навіть за вирощування соняшнику чи кукурудзи кілька років поспіль застосування Екостерну дає змогу суттєво зменшити фітопатологічне навантаження та покращити стан ґрунтів. Отже, навіть без дотримання сівозміни господарства не несуть збитків через поширення хвороб та шкідників чи зниження врожайності.
Тож реальними кроками, які можна зробити вже зараз без збитків для агропідприємств, є:
  • Зменшення інтенсифікації обробітку ґрунту, перехід до більш щадних технологій.

  • Раціональне планування систем живлення з урахуванням усіх необхідних конкретному полю елементів живлення та їх виносу культурами.
  • Застосування біопрепаратів для поліпшення стану ґрунту і фітосанітарного стану поля. Зокрема, препарату Екостерн, що вже має великий позитивний практичний досвід використання.

  • Захист та відновлення полезахисних лісосмуг.
Так, задля зупинення деградації ґрунтів та збереження родючості доведеться докладати певних зусиль, але вони того варті. І діяти потрібно починати вже зараз, адже завтра вже може бути пізно.
Выполнено с помощью Disqus