Підвищення урожайності сої й кукурудзи та економія ресурсів — американський досвід

Гарольд Вотерс (Garold Waters) — доктор агрономічних наук, співробітник Державного Університету Штату Огайо, голова керівної групи програми підвищення кваліфікації агрономів «Сучасний Агроном BRIDGES». Гарольд є автором чималої кількості наукових статей та досліджень з родючості ґрунту. У 2018 р. др. Вотерс був обраний «Агрономом року» у США. Починаючи з 2007 р. він бере активну участь у консультуванні українських фермерів та агрокомпаній як головний агрономічний консультант BRIDGES. Гарольд постійно відвідує Україну, проводить  тренінги, бере участь у дослідженнях ґрунту, а також приймає в Огайо українських аграріїв – учасників агробізнес поїздок BRIDGES до США. 

На Першому агрономічному форумі BRIDGES: Агрономічні перспективи виробництва сої та кукурудзи в Україні, що пройшов у Києві в кінці лютого, американський експерт розповів учасникам про своє бачення проблеми родючості ґрунту, досвід фермерів штату Огайо в оптимізації технологій з точки зору отримання економічної вигоди і водночас збереження ґрунтів.

За його словами, у штаті наявна досить чітка регулятивна база стосовно екологічних чинників агровиробництва. Тому технології, спрямовані на підвищення врожайності, доводиться корелювати з урахуванням правової бази з цього питання.

«Відповідні органи дуже чітко слідкують за рівнем викидів, забрудненням середовища як загалом по штату, так і по кожній фермі. Також щодо виду добрив та як їх вносити у нашому штаті наразі напрацьовано 5 правил. І вони впливають на рішення фермерів та агрономів. Під окремі пункти навіть виділяються кошти з метою  мотивування фермерів застосовувати нові підходи та практики, що оптимізують виробництво», — розповів Гарольд Вотерс.

Але при цьому пан Вотерс зауважив — якщо взяти середню врожайність кукурудзи по Огайо, вийде 11,1 т/га. Якщо порахувати всі затрати на отримання такого врожаю, то на кінець року можна вийти у збиток на суму 140 доларів/га. Щоб працювати беззбитково, урожайність має бути хоча б 13,5 т/га. Тож аграрії, з якими працює експерт, намагаються виходити на такі показники і при цьому не збільшувати витрати на закупівлю матеріалів та трудовитрати.

«Стараємось допрацьовувати наявну стару техніку й обладнання. Не намагаємося закуповувати нову. Так, зараз є багато всяких новинок, нововведень, особливо в галузі точного землеробства. Але ми не поспішаємо їх впроваджувати. Хіба що точно знаємо, що вони дадуть нам чималу економію», — зазначив Гарольд Вотерс.

Також усі роботи, які потрібно зробити на полі, стараються провести за один прохід техніки. Сою вирощують лише за використанням технології no-till, а добрива вносять в той момент, коли це необхідно. Якщо аналіз ґрунту показує, що відповідних елементів достатньо, зсувають їх внесення на наступний рік. Якщо є можливість внести будь-який гній, то розглядають його як звичайне, класичне добриво.

Аналізу ґрунту надають великого значення. Розбивають поля на «сітки» (1х1 га) і по них беруть проби ґрунту постійно, таким чином виявляючи ділянки з нестачею або надлишком поживних елементів. На ділянках, де показники низькі, вноситься більша кількість добрив. А там, де, наприклад, калію чи фосфору достатньо, взагалі не вносять ці елементи.

«Зазвичай ми вносимо стільки певного елементу, скільки його виноситься з врожаєм. Навіть не потрібно робити це щороку. Оскільки сівозміна у нас двопільна: соя-кукурудза — ми вносимо добрива перед кукурудзою. А вже після кукурудзи на сою не вносимо нічого — те, що залишилося після попередника у ґрунті, дістанеться наступній культурі», — поділився досвідом Гарольд Вотерс.

YouTube-кaнaл SuperAgronom

Підписуйтесь нa YouTube-кaнaл СуперAгроном

Експерт зауважив, що їхні рекомендації щодо обсягів внесення азоту були оновлені у 2018 році. Для їх напрацювання взято саме економічну модель. На сьогодні середній показник внесення в д.р. — 180 кг/га (для кукурудзи, по штату Огайо). Загалом враховується закупівельна ціна, винос азоту тощо. І постійно проводяться дослідження, спрямовані на оптимізацію витрат та отримання економічного результату.

«Я брав участь у проведенні 600 випробувань стосовно азоту. Наприклад, на одній із ділянок азотні добрива взагалі не вносились. Після відповідних вимірів з’ясувалося, що в середньому протягом року мінералізується десь 68 одиниць чистого N. Залежно від року, від того, скільки випало опадів, діапазон накопичення — від 41 кг/га до 96 кг/га. Тобто сам ґрунт виділяє азот. Хоча нам іноді важко пояснювати фермерам, що якщо вони в певних місцях азот не вноситимуть, то спокійно можуть отримувати 6 т/га кукурудзи. А якщо ще трохи підкинуть цього елемента, то спокійно вийдуть на 12 т/га. І якщо навіть рекомендація середня 180 кг/га, то той самий врожай можна отримати і в разі внесення значно меншої кількості добрив», — пояснив експерт.

З оптимізацією витрат також пов’язана кислотність ґрунту. Адже від рівня pH залежить, наприклад, доступність фосфору, — вона різко зменшується, тільки-но pH падає нижче 6 одиниць.

«У наших ґрунтах надлишок заліза й алюмінію. Тож щойно ґрунт стає кислим, фосфор зразу переходить в недоступну форму. Якщо ж рівень pH досягає 6, то фосфор вже стає присутній в доступній формі. Тому в багатьох випадках економічно вигідніше відкоригувати рівень pH, ніж постійно вносити фосфор», — каже пан Вотерс.

Близько 80% фермерів штату Огайо вносять стартові добрива при сівбі. Передусім фосфорні або комплексно азот і фосфор. Але саме на тих ділянках, де аналізи показали нестачу цих елементів. Там, де забезпечення на середньому рівні, на думку експерта, ці добрива в рекомендованих нормах можна вносити не щороку, а, наприклад, 1 раз на 3 роки чи на 5 років. Та при цьому постійно потрібно робити аналіз, щоб контролювати вміст поживних речовин.

«Але навіть якщо показники вмісту того ж фосфору перебувають на середньому рівні, ми все-таки практикуємо «підкидати» під час сівби уздовж рядка Р2О5. Таким чином десь на 25% знижується загальна потреба у фосфорі й певним чином підвищується врожайність. Якщо ж на якійсь ділянці підвищена норма фосфору, то тоді взагалі його не вносимо і таким чином економимо кошти», — поділився досвідом Гарольд Вотерс.

Він зауважив, що часто як американські аграрії, так і українські, запитують — чи є сенс вносити мікроелементи по листку. На його думку, якщо аналізи показують, що цього елементу не вистачає, і рівень нестачі може вплинути на врожай, то звісно, рослині потрібно його дати. І листкове підживлення цілком прийнятне. Інша річ, що не потрібно «вестися» на захмарні обіцянки продавців таких препаратів і не очікувати завищених результатів.

Мінеральні добрива

Вся інформація про мінеральні добрива

Взагалі, на думку Гарольда Вотерса, якщо фермери шукають шляхи підвищення врожайності, то першим тут постає питання генетики.

«Ми у США змінюємо гібриди кожні 2-3 роки. Не тому, що нам нічого робити. А тому, що кожен новий гібрид дає вищі врожаї. Закладений селекціонерами потенціал відіграє чи не найважливішу роль. А другий чинник — це кліматичні умови», — пояснює фахівець.

І при цьому додає, що незважаючи на удосконалення технологій і роботу з точним землеробством, вони не ганяються за технологічними новинками. Бо значного підвищення врожайності від них поки що не спостерігали. І для виявлення проблем на полі головним він вважає скаутинг — тобто безпосередній детальний огляд фахівцем, чи то агрономом. Як висловився пан Вотерс, — «щоб живі черевики походили по полю — це значно цінніше, ніж усі «штучки» точного землеробства».

Він для себе вважає наразі достатнім використання супутникових знімків, які сьогодні дають досить добру деталізацію та якість. Але вони є лише підставою для виявлення проблемної локації. «Діагноз» ставить сам агроном, який на місці, на власні очі оцінює — що ж там відбувається.

Отже, як підсумок, американський фахівець окреслив фактори, які визначають економічний успіх у вирощуванні культур (без урахування захисту):

• хороша генетика;
• правильна сівба, в оптимальні строки;
• добре налаштована техніка;
• розуміння потреб у живленні та правильне внесення добрив.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com