Спільна біда стоматологів та агрономів — нестача кальцію

Якщо у цей період у ґрунті його недостатньо або ж немає умов для нормального засвоєння елементу, припиняється ріст та розвиток кореневої системи. Це призводить до значного погіршення загального росту рослин і, як наслідок, до суттєвого зменшення їх продуктивності.

SuperAgronom.com поцікавився думкою науковців про проблему дефіциту кальцію та його роль у рослинництві.

Яка роль кальцію у життєдіяльності рослинних організмів?

Кальцій виконує одразу декілька важливих функцій та потрібен у кількох основних процесах життєдіяльності рослин. Зокрема, він:

• Сприяє формуванню кореневих волосків, за рахунок чого відбувається краще всмоктування води коренями. Позитивно впливає на розвиток кореневої системи.    
• Стимулює синтез хлорофілу, тобто приймає участь у фотосинтезі в якості каталізатора основних процесів.    
• Необхідний для нормального розвитку листкового апарата рослини.
• Приймає участь у формуванні клітинних мембран. Відіграє важливу роль у підтриманні рН рослинного організму.
• Активує обмін речовин, в першу чергу — білків та вуглеводів, стимулює роботу ферментів, сприяє швидшому транспортуванню вуглеводів та білків.
• Сприяє перетворенню та засвоєнню в організмі рослини азотовмісних сполук.
• Підвищує жаростійкість рослин за рахунок підвищення в’язкості клітинної цитоплазми.
• Нейтралізує важкі метали, якщо вони є у ґрунті.

Тобто кальцій — важливий учасник нормальних фізіологічних процесів у рослинному організмі, і для повноцінного розвитку рослин він конче необхідний. При цьому слід урахувати, що кальцій в основному накопичується в листках рослини і повторно (після накопичення) використовуватися не може.

«Нестача кальцію впливає не лише на обмінні процеси в організмі рослини, але й на ступінь засвоєння рослиною мінеральних добрив (зазвичай рівень засвоєння знижується приблизно на 30%), на врожайність, а також на стійкість культури до грибкових хвороб. Крім того, нестача кальцію негативно позначається і на властивостях ґрунтів: структурі, кислотності, інтенсивності біологічних процесів у гумусі», — висловлює думку завідувач кафедри технологій у рослинництві Львівського НАУ, професор Володимир Лихочвор.

Як установити, що рослинам не вистачає кальцію? 

При нестачі кальцію змінюється зовнішній вигляд рослини: листкові жилки набувають бурого кольору (забарвлення з’являється через застій у провідних пучках продуктів розпаду клітковини), самі листки скручуються по краях. Також можуть ушкоджуватися бруньки, а ріст молодих листків уповільнюється. Характерна ознака нестачі кальцію — поява на молодому листі світло-жовтих плям, при цьому старе листя залишається зеленим та не змінює зовнішнього вигляду. 

«Найбільша потреба у кальції — у конюшини, люцерни, капусти, люпину, картоплі. Зерновим культурам цього елементу потрібно набагато менше, але в той же час майже всі вони дуже погано переносять підвищення кислотності ґрунтів, викликане дефіцитом в них кальцію. Дуже чутливі до високої кислотності ґрунтів цукрові буряки, соняшник, соя, ріпак. Менш чутливі, але все ж погано переносять кисле середовище, — гречка, просо, овес, льон», — розповідає доцент кафедри землеробства, ґрунтознавства та агрохімії СНАУ Ігор Масик. 

Підживлення кальцієм

Оскільки підвищена кислотність ґрунтів та дефіцит кальцію у рослинному організмі — це зовсім не одне й те саме, потрібно подбати не лише про «вирівнювання» рН, але й про підживлення рослин. Оптимальним для цього методом буде передпосівне внесення (під оранку або культивацію) сульфату кальцію. Також добриво можна вносити після появи сходів – у фазі кущення для зернових, у фазі стеблування для ріпаку. Норма внесення сульфату кальцію становить 200-500 кг/га.

«Ми вносили сульфат кальцію у нормі 350 кг/га на своїх полях у минулому році. Суттєвої різниці у врожайності не помітили, хоча рослини були більш здоровими та накопичували вегетативну масу більш інтенсивно. Можливо, для визначення залежності між врожайністю та кальцієвим підживленням потрібно спостерігати за полем кілька років», — говорить головний агроном СТОВ «Калина» Олег Мельник.

При цьому добриво у десятки разів краще розчиняється, ніж вапнякові матеріали, ефективно нейтралізує алюміній, утворюючи нетоксичні сполуки, збільшує доступність калію для рослин за рахунок витіснення його зі зв’язаного стану у добриві.

 «У своєму господарстві ми проводимо лише вапнування ґрунтів, вирощуємо кукурудзу як монокультуру, вапнуємо зазвичай навесні перед посівом», — говорить головний агроном Лебединської філії ПрАТ «Райз-Максимко» Артур Радовський.  

Що стосується регуляції кислотності ґрунтів, то тут достатньо класичного вапнування з нормою внесення вапнякових сполук 1000-5000 кг/га. Потрібно пам’ятати, що вапнування не здатне повністю задовольнити потребу рослин у кальції, тому воно використовується саме як спосіб «вирівняти» рН ґрунту.

«Ми підживлюємо рослини кальцієм, але сульфати для цього не використовуємо. На своїх полях вносимо кальцієву селітру та дефекат. Вирощуємо озиму пшеницю, ячмінь, озимий ріпак, цукрові буряки», — ділиться досвідом головний агроном «Волинь-Зерно-Продукт» Ярослав Мазуренко.

Отже, агрономам слід приділяти увагу не лише підживленню рослин за добре відомою сталою схемою: NРК, сірчанокислий магній та мікроелементи, але й додати в систему живлення кальцій — бажано у вигляді сульфату. Також не треба забувати про своєчасне вапнування як засіб боротьби з кислотністю ґрунтів, яка шкодить урожайності.

Олена Басанець, SuperAgronom.com