В Житомирському НАУ удосконалюють технологію вирощування міскантуса

Керівник проекту, кандидат сільсько-господарських наук Володимир Зінченко жартома називає ділянку гігантської трави «плантацією дров».

«Міскантус гігантус може стати рятівною соломинкою на шляху до енергетичної незалежності України, – впевнений він. – Ця непримхлива рослина може рости на будь-яких грунтах з низькою кислотністю».

Якщо порівнювати з лісом, то енергетична цінність міскантуса приблизно однакова, продовжує Володимир Зінченко. «От тільки ліс потрібно вирощувати щонайменше 80 років, вихід деревини – 400 т з га, – пояснює він. – А ось з одного гектара міскантуса через 80 років буде близько 2000 тонн, тобто продуктивність гігантуса вища у чотири-п’ять разів».

За словами Володимира Зінченка, міскантус проводить фітореабілітацію території, тобто витягує радіонукліди з грунту.

«Із землі радіація зникає, а в рослині майже не накопичується, – розповідає він. – У якості експерименту спільно з польськими колегами ми висадили плантацію міскантусу у другій зоні радіоактивного забруднення: міскантус набирав щонайбільше 50-60 Бк/кг Цезію 137, тоді як допустимий рівень Цезію 137 щільного забруднення сягає 600 Бк/кг».

Вирощування міскантусу дозволить задіяти великі площі радіоактивно забруднених земель для вирощування біопалива і забезпечити людей роботою.

Площі під цією культурою щороку збільшуються, так як вирощування міскантусу, як сировини для виробництва біопалива, вважається одним з найменш витратних.

В Україні, завдяки вирощуванню міскантусу гігантського, можна вирішити мінімум дві проблеми: використовувати для вирощування малопродуктивні землі та зменшити залежність від викопних джерел енергії – газу та вугілля.