Фахівці розповіли як ефективно побороти залізодефіцитний хлороз сої

На сьогодні, розвитку хвороби на полях американських фермерів сприяє високий pH ґрунту та солі карбонату кальцію. Прояви залізодефіцитного хлорозу зустрічаються переважно на вапняних ґрунтах з високими значеннями pH (понад 7,5 за шкалою pH 0-14), пише agriculture.com.

Дослідження, проведені в Університеті штату Північна Дакота (NDSU), демонструють, що молоді рослини з невеликим рівнем ураження хлорозом, які повністю відновлюються до стадії 5-6 трійчастого листка, все одно в подальшому втратять частинку врожайності (до 5 бушелів на акр).

При цьому, якщо хлороз не буде усунений, подальші втрати лише зростатимуть.

Зазвичай фахівці радять почати з вибору стійкого до хлорозу сорту, адже технологія молекулярних маркерів допомогла створити сорти, які переносять хлороз заліза без яскраво вираженої втрати врожайності.

За словами Стіва Карлсена, технічного фахівця West Central Distribution, один з недоліків вибору сортів полягає в тому, що фермерам важко визначити, які сорти в достатній мірі будуть стійкими до хвороби.

«Якщо ви прочитаєте опис, то побачите, що жодна компанія не скаже, що у неї соя з поганою стійкістю до IDC. Але справа в тому, що найчастіше компанії мають різні шкали оцінки. В одній компанії може бути 1-9 (для IDC), де 1 — добре, а 9 — погано. А в іншій скажуть, що 9 — це добре, а 1 — погано. На жаль, деякі маніпуляції оцінкою мають місце бути», — говорить фахівець.

В такому разі Карлсен рекомендує фермерам звертатися до відомих і авторитетних компаній, що мають досвід роботи з системами захисту рослин.

Одним з способів вирішення проблеми може бути сівозміна. Наприклад, після сої пшениця, а потім, можливо, два роки кукурудзи, перш ніж повернутися до сої.

Алан Скотт, менеджер по вегетації рослин компанії Pioneer спільно з колегами також тестували використання супутніх культур, таких як овес або пшениця, щоб допомогти зменшити IDC. Вони отримали результати, що ці культури знижують вологість ґрунту і поглинають нітрати, що сприяє зниженню залізодефіцитного хлорозу. У ході проведення дослідів супутні культури при досягненні 30 см знищувались гліфосатом.

Ще одним варіантом є внесення заліза в хелатній формі в борозну при посіві. Це дозволяє рослинам поглинати залізо з ґрунту, щоб подолати хлороз. Недолік такого способу є те, що він викликає проблеми із сумісністю при внесення стартових фосфатних добрив.

Читати по темі: американський досвід в агрономії