Застосування мигдалю як підщепи для персика призводить до загибелі садів

Сіянцева підщепа не забезпечує вирівняного росту насадження, але найбільше саду вадить часткова несумісність мигдалю з персиком.

Поки деревце молоде, кроні вистачає води і живлення. Та коли персикове дерево навантажене врожаєм, спайка не дає провідній системі пропустити потрібну кількість вологи і поживних речовин. Як наслідок, плоди на таких деревах раніше дозрівають і є дрібнішими, а листя рано жовтіє і опадає.

«Колись мигдаль був дуже доброю підщепою для персика, але ми його втратили, бо ніхто не займався насінництвом, – пояснив Петро Далаков. – Розсадники заготовлювали кісточку в промислових садах: там після висихання персикового дерева лишалася підщепа, вона починала плодоносити і звідти збиралося насіння».

За його словами, ніхто не замислювався над тим, чому таке персикове дерево висохло. Може, через несумісність.

«З цього несумісного мигдалю кісточку для сіянцевих підщеп беруть і зараз», – зауважив Петро Далаков.