Вчені розкрили генетичні риси пшениці, що створюють здатність до локальної адаптації

Нові результати пов'язують еволюцію культур та фенотипічні зміни з сільськогосаодарськими умовами, які дозволяють захищати майбутні врожаї стійкістю до кліматичних умов. 

Одним з аспектів є епігенетика — зміни у виражені генів. На додаток до послідовності ДНК окремі літери можуть приєднуватися до «метильної групи». Це означає, що гени можна відключити або спосіб зберігання ДНК може змінитися, змінивши спосіб зчитування генетичної інформації. 

Це важливо, адже зміни через вплив навколишнього середовища все ще успадковані. Це означає, що в певних умовах, якщо відбудуться епігенетичні зміни вірогідно це може бути передано наступному поколінню. 

Дослідницька група виявила географічні закономірності епігенетичних змін між 100 сортами пшениці, що свідчить про те, що ці зміни виникли через умови навколишнього середовища в різних районах.

 Наразі мова йде про SNP — одинарні зміни в послідовності ДНК, які впливають на хворобу або стійкість до навколишнього середовища. Тепер навіть якщо послідовність ДНК буде однаковою, на епігенетичному рівні можуть бути тонкі зміни, які науковці зможуть використовувати для поліпшення реакції рослин на місцеві умови. 

Це дозволить фермерам вирощувати найбільш відповідні культури для своїх кліматичних умов. 

« Наш наступний крок — перевести ці дослідження на технологію, яув стане доступною для селекціонерів пшениці», — зауважив керівник групи професор Ектоні Хол.