«Ми тримались скільки могли. Це вже нереально»: Віктор Гордієнко про роботу херсонських фермерів

За словами фермера, раз на квартал перевозять техніку далі, на 10–15 км вглию. Це вже четверта релокація. Це тут стосується майже кожного фермера: або когось поранило, або вбило, або комбайн, або трактор згорів… У Віктора з чотирьох комбайнів залишився останній. 

«Моя мрія — скосити соняшник. І все, будемо зупинятися. Будемо заморожуватися.Ми тримались скільки могли. Це вже нереально. Вже в кожному фермерському господарстві — або вбитий, або поранений не один робітник. Техніка вся побита. Програм підтримки немає. Якщо далі продовжувати працювати тут — це питання часу, коли тебе вб’є», — каже Віктор.

«Дуже багато фермерів (і менших, і більших) уже все кинули й виїхали. А ми ще боремось. Щоб ще зібрати соняшник і льон», — з краплею ентузіазму додає Роман Завгородній, місцевий фермер.

Гордієнка злить, коли він чує від чиновників щось про те, як вони підтримують «незламних фермерів Херсонщини».

«А що ви для незламних фермерів зробили? Хлопці в зоні активних бойових дій так само платять податки. Пропонують дотації на зрошення — які дотації, якщо я до свого поля доїхати не можу?! Зараз обіцяють компенсації 10 460 гривень за гектар. Але ще обіцяних торік 1000 гривень ми досі так і не отримали. Ну, про яку релокацію ми можемо говорити? Треба підприємство якесь купувати. 2–3 тисячі доларів буде коштувати перевідступ оренди. У мене 6 тисяч гектарів. Це мені треба 12–13 мільйонів доларів. Навіть якщо менше — це 2–3 мільйони доларів. Де мені їх узяти? Це космос. Ми сьогодні — голі-босі, техніка розбита, люди побиті, мільйон боргу. Ми просимо в держави: надайте нам землі! Не треба дарувати. А надайте державні землі хоча б у користування на 5–10 років. Це ми просимо», — говорить Віктор Гордієнко. 

Алла Гусарова, SuperAgronom.com