Обмеження експорту зерна може позначитися на українському врожаї у 2027 році

Накопичення нереалізованого зерна скорочує оборотні кошти господарств і може ускладнити фінансування наступної посівної кампанії. Найбільш вразливими до такого сценарію є малі та середні агропідприємства, для яких своєчасний продаж урожаю є одним із головних джерел фінансування виробництва.

При цьому формально дефіциту потужностей для зберігання в Україні немає: вони оцінюються приблизно у 100 млн т одночасного зберігання продукції. Однак ключовою проблемою стає швидкість обороту зерна — якщо експорт сповільнюється, елеватори довше залишаються заповненими, що ускладнює приймання нового врожаю.

Альтернативні маршрути дозволяють частково компенсувати обмеження морського експорту, але суттєво збільшують витрати. За оцінками експертів, доставка зерна до порту Констанца коштуватиме аграрію $60–70/т, а до Гданська — $82–85/т. Загалом у разі проблем із портами вартість аграрної логістики може зрости у 1,5–2 рази.

Для зниження ризиків Україні необхідно одночасно відновлювати та захищати морський експорт і нарощувати пропускну спроможність альтернативних маршрутів. Йдеться насамперед про дунайський напрямок, порт Констанца, а також західні залізничні та автомобільні коридори, щоб експорт зерна не залежав критично від одного маршруту.

Олена Басанець, SuperAgronom.com