Як змінюється вибір культур і гібридів, та що сіяти у 2026 році, розповіли в Насіннєвій асоціації

Про це розповідає Сюзана Григоренко, виконавча директорка «Насіннєвої асоціації України», на Latifundist.com.

Найперше — це ймовірне зменшення площ під соєю. Зокрема через запроваджене 10% мито, додаткові витрати на оформлення висновків про походження, низькі світові ціни та погодні ризики. Попри дискусії й суперечливі оцінки, соя залишається рентабельною культурою. У деяких регіонах її маржинальність навіть перевищує показники соняшнику — однієї з найприбутковіших культур в Україні.

Читати також: Нові гібриди кукурудзи: посухостійкість, вологовіддача, стійкість до фузаріозу у фокусі 2026 року

Що стосується кукурудзи, то навіть за нинішніх світових цін, обсягів виробництва та валового збору культура залишається привабливою. Україна й надалі є ключовим постачальником кукурудзи до ЄС, формуючи близько 57% імпорту. Саме стабільний зовнішній попит робить кукурудзу більш передбачуваною культурою для планування сезону.

Соняшник, за інформацією MAS Seeds Україна, у 2026 році може незначно подорожчати за рахунок подальшого перерозподілу сегментів на користь технологічних. Культура стабільно демонструє найвищу рентабельність — це підтверджують і розрахунки Всеукраїнського конгресу фермерів. Соняшник залишається лідером у структурі посівів: його вигідно вирощувати й відносно легко реалізовувати як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Важливим фактором залишається клімат. Попри посухи у південних і східних регіонах, частка соняшнику зберігається завдяки стабільному попиту та високій ціні на продукцію, яка частково компенсує ризики сухих сезонів.

Читати також: Які новинки гібридів соняшнику є на українському ринку до посівної 2026?

Окремо варто відзначити, що українське насіння й надалі визнається еквівалентним європейському. Якщо у 2020 році це стосувалося кукурудзи та зернових, то у 2025 році — вже й соняшнику, ріпаку та сої. Це дозволяє насіннєвим компаніям працювати на повну потужність, забезпечувати доробку насіння та реалізовувати його як на внутрішньому ринку, так і за кордоном.

В останні роки зростають площі під льоном, коріандром, нутом, сочевицею, а також під бататом і спаржею. Ці культури стають дедалі популярнішими не лише на внутрішньому ринку, а й у світі, де стабільно зростає попит на здорове харчування та спеції.

Для фермерів це не лише можливість вийти на нові ринки збуту, а й спосіб частково диверсифікувати ризики та компенсувати втрати в складні сезони.

Окрім нішевих культур, аграрії все активніше придивляються до кормових трав і сидератів. Попит на них зростає, а ЄС у найближчі роки планує відводити значні площі під багаторічні трави для сталого виробництва кормів. Україна має для цього суттєві переваги — великі площі, сприятливі кліматичні умови та практичний досвід вирощування таких культур.

Найпоширеніші серед них — люцерна, конюшина, еспарцет, буркун і лядвенець український. Їх вирощування дозволяє покращити сівозміну, структуру ґрунту та частково замінити мінеральні добрива, а також диверсифікувати виробничі ризики. Окремим напрямом розвивається виробництво насіння кормових трав. Уже сьогодні існує запит на визнання еквівалентності українського насіння в країнах ЄС, а можливість отримання сертифікатів OECD та ISTA відкриває шлях до зростання експорту.

Олена Басанець, SuperAgronom.com