Ефективність агровиробництва залежить не від обсягу урожаю, а від економіки витрат: дослідження

Про це у блозі на Latifundist.com розповіла Оксана Боброва, керівниця напряму Benchmarking в Agrohub.

Експертка поділилася результатами глобального дослідження ефективності агровиробництва, проведеного Agrohub у партнерстві з Syngenta. Дані, зібрані серед 24 компаній із 5 провідних аграрних країн — України, Аргентини, Бразилії, Канади та Австралії — із земельним банком понад 3,5 млн гектарів, показують, де саме «просідає» економіка поля і як аграрії можуть підвищити стійкість прибутковості вже цього року. 

Український аграрний потенціал тримається на трьох китах: чорноземи, відносно збалансований клімат і досвід великих виробників. Навіть із кліматичними коливаннями останніх років — посухами на Півдні та зливами на Заході — в середньому ми маємо кращі умови за окремі країни-конкуренти. Саме тому в кукурудзі та соняшнику ми посідаємо лідерські щаблі за врожайністю. Потенціал є — питання в тому, як його перевести у маржу.

Де основні області покращення? 

1. Контролювати економіку гектару. Розкладіть собівартість на детальному рівні: не лише «матеріали + операції», а карти порогів окупності для кожного поля й контури зони ризику. Там, де точка беззбитковості небезпечно близько до планової врожайності, — інший режим витрат і технологій, інший рівень страхування. 
2. Висока увага до добрив. В «дорогих» культурах і полях увімкнути балансове живлення та диференційоване внесення: орієнтувати дози на винесення та реальний запас у ґрунті, а не на «середню температуру». Підвищити частку локалізованих внесень у культурах, де старт критичний. Зекономлені 5–10% на живленні — це часто +1–2 відсоткові пункти маржі без втрати врожайності. 
3. Стандартизувати «польові операції» як сервіс. Найдорожчі елементи — паливна карта, проходи техніки, простої. Впровадьте контроль виконання операцій в реальному часі. Ціна помилок оператора чи зайвого проходу комбайна в піковий день — це десятки доларів/га, помножені на тисячі гектарів. 
4. Інвестувати точково — туди, де найшвидший ROI. Для умов України це: моніторинг вологи в ґрунті, карти врожайності (щоб закрити «чорні діри» поля), вибіркове зрошення на конфігураціях із прогнозованими ризиками посухи.  

«Якщо потрібен індикатор зрілості управління, ним буде озима пшениця. Це наймасовіша культура з найслабшою економікою сезону 2023. Якісний прогрес тут можливий лише «пакетом»: від корекції сортової політики й дат посіву до щільності й розміщення азоту, точнішого захисту й контрактування збуту. Пшениця — найкращий полігон для дисципліни витрат: вона жорстко «карає» за розсинхрон технології й економіки», — наголосила Оксана Боброва. 

Олена Басанець, SuperAgronom.com