Тверду пшеницю обирають як альтернативу кукурудзі в господарстві на Кіровоградщині

Після впровадження no-till підприємству вдалося майже утричі скоротити кількість польових операцій, зменшити потребу в техніці та робочій силі й знизити загальну собівартість виробництва на 30%. Хоча, щоб технологія справді запрацювала, потрібен час, каже директор. Щонайменше п’ять років іде на перебудову ґрунтів і формування біоти. У «ВЕРЕС» теж технологію впроваджували не одразу на всіх площах, а поетапно.

«У перший рік після відмови від оранки врожайність зазвичай падає. Багато фермерів дотягують до другого року і здаються. Тому в цій справі потрібні витримка й розуміння», — каже Володимир Зубков, директор компанії «ВЕРЕС». 

Основними культурами в компанї є тверда й м’яка пшениця. Цього сезону під озиму м’яку відвели близько 4 тис. га. Зерно молотять в основному 3 класу з протеїном 11–11,5%. Тверда пшениця для компанії поки нова культура. Озиму, яку вирощують вперше, зібрали з урожайністю 6 т/га. Для порівняння, яра дала лише 3 т/га, бо близько половини площ постраждали від травневих заморозків, які смугами пройшли полями й місцями знищили урожай.

Головна відмінність у агротехнології щодо твердої пшениці, зокрема, додатковому внесенні 10 т/га аміачної селітри. У грошах це близько 2 тис. грн/га.

«Якщо з гектара отримуєш 6 т, як цього року, то витрати становлять близько 340 грн/т. Натомість різниця в ціні між м’якою пшеницею та дурумом сягає 4 тис. грн/т. Тож вирощування дуруму виглядає привабливим. Щоправда, з ярими культурами ризики ще недостатньо зрозумілі, тоді як по озимих ми вже отримали певний досвід», — зазначив Володимир Зубков.

На наступний сезон у «ВЕРЕС» планують розширити площі під твердою озимою пшеницею до 3 тис. га.

Основною ярою культурою у «ВЕРЕС» залишається соняшник, урожайність якого цього сезону очікують на рівні 2,5 т/га Горох, який займає до 1 тис. га, Володимир Зубков називає ремонтною культурою, його сіють на полях, що «втомилися» і не дають бажаного врожаю, або там, де з’явилися бур’яни, яких не вдається контролювати за технологією соняшника.

Кукурудзу не вирощують уже три роки. За словами Володимира Зубкова, повномасштабна війна зробила її вирощування надто ризикованим, адже культуру треба було досушувати, коли в країні були перебої з електро- та газопостачанням. До того ж вона потребує значних витрат на азотні добрива. Плюс додалися проблеми з логістикою та експортом у 2022 році.
Та й загалом помітили, що врожайність у регіоні почала падати. «Якби ми продовжували сіяти кукурудзу, то тільки втрачали б гроші», — каже директор. Тож замінили її на яру пшеницю.

Втім, від кукурудзи у «ВЕРЕС» остаточно не відмовляються. Її розглядають радше як елемент сівозміни, що може допомогти збалансувати земельний банк. Наступного року планують посіяти близько 600-700 га. Зараз підбирають гібриди з оптимальним ФАО, враховуючи кліматичні умови регіону.

Меланія Несмачна, SuperAgronom.com