В Україні потенційна врожайність соняшнику 2025 коливається від 0-5 ц/га до 4,5 т/га

Від району Нікополя до північно-східних околиць Чернігова потенційна врожайність коливається від критичних 0–5 ц/га до відносно оптимістичних 4–4,5 т/га відповідно. Головний лімітуючий фактор цього сезону — нестача вологи, а не мінеральне живлення чи якість ґрунтів. Навіть чорноземи з високим запасом гумусу (понад 4%) і рухомих форм фосфору та калію виявилися у вкрай складному становищі. На фото стан соняшників від р-ну Нікополя і до північно-східних околиць Чернігова (перше фото -> останнє), з зупинками в Кіровоградській обл. та Київщині.  

Для соняшнику, який завдяки стрижневій системі коренів може діставати вологу з глибини кількох метрів, вирішальними є запаси ґрунтової вологи після осінньо-зимового періоду. Проте аномально суха і тепла зима, відсутність снігового покриву та мінімізація зимових опадів останніх років призвели до критичного дефіциту води, особливо у Миколаївській, Одеській, Херсонській, Запорізькій та Дніпропетровській областях.

Вегетаційні опади теж не врятували ситуацію. У багатьох районах дощів не було з квітня, а подекуди — ще з зими. Опади, що випадали влітку, мали зливовий характер: наприклад, на Житомирщині за кілька днів випало 230 мм, на Київщині — сильні дощі спричинили затоплення вулиць. Така вода не накопичується в ґрунті, а швидко стікає, викликаючи ерозію.

Мистецтво живлення рослин

Все про живлення культур

Метеорологи прогнозують, що через 25–30 років в Україні може зникнути зима як сезон, а на Одещині з’явиться пустеля. Під загрозою — 25 млн га Українського Степу, що становить понад 40% території країни.

Наслідки для врожаю катастрофічні. Соняшник — єдина культура, яка традиційно давала прибуток на богарі на Півдні та Південному Сході — у багатьох господарствах передискований. Там, де торік збирали 2,5–3 т/га, цьогоріч не буде й тонни. Врожайність пшениці та ячменю становить лише 12–15 ц/га, кукурудза без зрошення — без шансів, соя та ріпак — у вкрай песимістичному прогнозі.

Полив стає розкішшю. Після підриву Каховської ГЕС забір води з Дніпра ускладнився, рівень води впав. Свердловини дають дорогу і жорстку воду, а системи крапельного зрошення занадто дорогі для зернових. Овочі та баштанні не мають достатнього внутрішнього попиту і не орієнтовані на експорт.

Деякі науковці вважають, що зникнення Каховського водосховища змінило регіональний клімат: велика вода раніше виступала буфером, поглинаючи надлишкове тепло влітку і пом’якшуючи температурні коливання, а також сприяла додатковим опадам. Тепер же посухи посилились, а періоди аномальної спеки стали довшими та більш руйнівними.

Як йдеться у повідомленні, вихід може бути у переході на озимі культури, які здатні накопичувати вологу восени й узимку, а також у впровадженні ресурсозберігаючих технологій обробітку ґрунту та адаптації систем захисту й живлення рослин до нових кліматичних умов.