Пирій повзучий — як боротись, порадили польські фахівці
Про це пише Farmer.pl.
Зазначається, що пирій — один з найскладніших для знищення бур'янів. Неправильно проведена обробка може навіть посилити його розвиток, що призведе до протилежного ефекту, а отже, до ще більшої проблеми. Цей вид росте майже на всіх типах ґрунтів, крім найлегших пісків, і не боїться затоплення, що триває навіть кілька десятків днів.
Неселективні гербіциди — особливості, ризики та переваги
Характерною особливістю пирію є поєднання двох ефективних способів розмноження — кореневищем і насінням. Важливо, що для створення нової рослини достатньо навіть короткого зрізу столону, тому подрібнення підземної частини пирію навпаки сприяє його розмноженню. З цієї причини забур’янення поширюється значними темпами, конкуруючи з культурними рослинами за воду та поживні речовини. Пирій за високої інтенсивності здатний поглинати за рік 100 кг/га азоту, 30 кг/га фосфору або 70 кг/га калію.
Що також важливо, пирій шкодить культурним рослинам через фенольні сполуки, які виділяються з коренів і пригнічують ріст особливо пшениці, жита та ріпаку. Протягом багатьох років на підвищення загрози з боку пирію впливають комбайнування зернових або спрощення вирощування, особливо мінімізація кількості післяжнивних решток.
«У боротьбі з пирієм існує два основні способи, поєднання яких дає найкращі результати. В основі хімічного методу лежить фактично одна речовина — гліфосат. Це забезпечує високу ефективність обробки, а також значно меншу трудомісткість, ніж при механічному способі, який передбачає повний комплекс обробітку ґрунту. Пирій на момент внесення гербіциду оптимально має бути у фазі 4-6 листків і мати висоту 15-20 см. Залежно від ступеня забур’яненості використовують найпопулярніший у Польщі препарат 360SL (аналог Раундап, — прим. ред.) у нормі 2,5-5 л/га. Слід пам'ятати, що на ефективність гліфосату впливають такі фактори, як температура і вологість повітря, сонячне світло, вітер і хімічний склад води», — йдеться у повідомленні.
Зазначається також, що у випадку з механічним контролем пирію справа дещо складніша і не можна розраховувати на те, що проблема вирішиться за один вихід в поле, як у випадку з обприскуванням. У цьому разі найдоцільніше повернутися до традиційного комплексу післяжнивного обробітку. Він складається з відносно глибокого заробляння стерні, 10-15 см, щоб охопити якомога більше коренів, потім боронування або культивування через кілька днів, щоб стягнути рештки коріння в одне місце, аби видалити їх із поля. І зрештою — оранка передплужниками, щоб знести залишки стерні на дно борозни, де її проростання буде ускладнене. В екстремальних випадках для досягнення максимальної ефективності ці процедури доводиться повторювати кілька разів, що може призвести до висихання ґрунту.