2 серпня 2017, 09:30, Україна

Вчені розповіли, до яких наслідків призводить спалювання стерні

Бездумні дії господарств які вважають що спалювання соломи принесе користь часом призводять до непоправних наслідків і багатотисячних збитків, повідомляє adm-km.gov.ua.

Більшість господарств, які вдаються до спалювання соломи, виправдовуються тим, що заорювання стерні та соломи є трудомістким і, до того ж, дорогим агрозаходом. Насправді ж спалювання — це акт безгосподарності і свідомого розтрачання корисної енергії, наданої природою.

Вчені дослідили, що спалювання соломи та стерні не може вважатися ефективним заходом боротьби з грибковими хворобами. А от шкода, яку наносить спалювання навколишньому середовищу, очевидна.

По-перше, перетворюючись на попіл, згорають напіврозкладені органічні рештки. По-друге, за температури вище 100°С спалюється гумус, особливо коли солома лежить у валках або копицях. При цьому відбувається безповоротна втрата органічного вуглецю і азоту. Відбувається зниження потенційної родючості ґрунту і, відповідно, майбутньої врожайності сільськогосподарських культур. По-третє, разом із стернею вогонь знищує безцінну біосферу ланів, яка могла б суттєво підвищити врожайність у наступні роки, а на їх місце приходять патогенні мікроорганізми та бур’яни.

Крім того, спалювання соломи є потенційною небезпекою для сусідніх полів, де може виникнути пожежа, лісосмуг, лісів та степів. На відкритій території в безвітряну погоду вогонь може розповсюджуватися зі швидкістю до 4 км за годину, а у вітряну — до 30 км, при цьому висота полум’я може сягати 2 метри.

Шкода від спалювання стерні і сухої трави різноманітна і надзвичайно небезпечна. На превеликий жаль, не усі господарства до кінця усвідомлюють наслідки подібних заходів.

У більшості країн світу діють закони, які забороняють спалювання соломи і листя. Наприклад в Німеччині понад 30 років тому запровадили закон про заборону спалювання соломи, а порушників карають на рівні 50% величини урожаю. В Україні спалювання рослинних залишків заборонено статтею 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статтями 16 та 22 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та законодавством України про охорону земель.