Названі альтернативні способи сушіння кукурудзи без сушарки
Про це пише Elevatorist.com у матеріалі «Світові практики: способи сушіння кукурудзи без зерносушарки».
Два способи, які використовують і нині — сушіння кукурудзи в качанах та сушіння в силосах з вентиляторами.
Першою практикою послуговувалися фермери Канади і США наприкінці минулого століття. Сушили врожай кукурудзи природним шляхом у довгих металічних ситах. Конструкція розроблена для максимальної циркуляції повітря, тому її ширина не повинна перевищувати півтора метра, щоб вітер повністю продував кукурудзу.
Щоб скористатися подібним методом сушіння, збирати врожай рекомендують раніше. Недолік методу — завантаження і розвантаження качанів вимагає більше часу. Проте є й перевага. За словами одного з канадських аграріїв, висушена природним шляхом кукурудза майже завжди кращої якості, оскільки у зерні зберігається більше крохмалю, і воно важче. Таке зерно має попит серед місцевих птахівників та фермерів, які вирощують телят, — ті готові платити на $15 дорожче.
Метод сушіння кукурудзи в силосах вентиляторами схожий на попередній, проте є ключові відмінності: кукурудза сушиться у зернах у металічному силосі за допомогою зовнішнього повітря, яке прокачують в місткість вентиляторами. Таким чином зерно сушать дуже повільно — 1-2 місяці, відповідно до початкової якості. Зазначається, що на таке сушіння можна закладати кукурудзу з вологістю до 25%.
Для сушіння зерна таким способом використовують металічні силоси великого діаметра із перфорованим дном. Шар кукурудзи в силосі повинен бути якомога тоншим. Ідеальна товщина — 3-3,6 м, а максимально допустима — 4,2 м. Дно, перфороване по всій поверхні силосу, має рівномірно розподіляти повітря по кукурудзі, а вентилятор — проштовхувати його через насип зерна. Зверху силос повинен бути обладнаний вентиляційними отворами, щоб не утворювався конденсат.