В Лозівському та Ізюмському районах посівна йде, незважаючи на обстріли та снаряди на полях

Про це розповів представник підприємства з Барвінківської ОТГ у матеріалі «Прифронтове зерно — як під обстрілами зароджується майбутній врожай» на Elevatorist.com.

До складу підприємства входять господарства, які розташовані у Лозівському та Ізюмському районах Харківської області. В Балакліївській ОТГ Ізюмського району знаходяться 2 ф/г, вони зараз під повною окупацією — доступу туди немає, роботи у господарствах не ведуться зі зрозумілих причин, і зв'язку з працівниками майже немає. Лише 3 тижні тому вдалося поговорити, коли людей вивезли рити окопи на прифронтовій ділянці, — там ще залишався мобільний зв'язок.

Більш-менш безпечно можна ще працювати зараз на землях Лозівського району. Хоча в районі ракетна та повітряна небезпека стала вже звичним явищем, її оголошують кілька разів на день. А ось в склади ще одного підприємства, які розташовані в Барвінківській ОТГ Ізюмського району прилітало вже двічі.

«Били двічі по наших двох складах. В одному була пшениця, в другому горох. Склади зруйновані на 100%, все перемішано, все покручено. Збіжжя досі все там лежить, тому що вивезти його немає можливості — всі мости, які були по дорозі звідти, підірвані. Тільки польовими дорогами. Коли все це трапилося, було сиро, сніг розтавав. Сьогодні все трохи підсохло, але при сьогоднішній ціні палива в 65 грн логістика дорога. Та й машин вільних немає», — розповідає аграрій.

У підприємства є власний автопарк, але всі машини задіяні у посівній. Сівба прокладає зараз свій власний кордон, зерновий, — за землями підприємства у Барвінківській ОТГ вже ніхто не сіє. Тому що далі там вже ідуть Грушеваха та Комишеваха, а про те, що там коїться, знають усі.

«Посівна дуже тяжка. Тому що кожного дня знаходимо у полі то нерозірваний снаряд від «Смерча», то від «Града». І кожного дня наші працівники в полях чують вибухи, кожного дня щось горить-димить. Я їжджу туди, не так давно був.  Доводиться навіть пробиратись через заміновані ділянки, обережненько, щоб не наїхати. Люди до всього з часом звикають. Отака ситуація», — коментує пан Андріій.

Не менш ускладнюють роботи такі «побутові дрібнички», як ціни на пальне та відсутність світла через знищення ліній електропостачання.

 «Підприємство, яке обробляє 3 тис. га землі, з технікою, з усім — ми там вже 2 місяці не маємо електроенергії. Тоді, коли нам попало в склади — тоді ж попало і у трансформатор, в лінію. І ось уже 2 місяці працюємо без електроенергії. Генератор носимо. Зранку віднесли до заправки, заправили трактори. В нас 2 трактори New Holland, в них в кожного по 700 літрів бак, каністрами не наносися.  Потім той генератор забрали, віднесли в майстерню — комусь щось підточили-підварили. Потім віднесли до свердловини, накачали води — щоб вносити гербіциди потрібна вода. Ну, так живемо!» — посміхається пан Андрій.