Контроль хвороб на соняшнику: сівозміна та спектр дії основних фунгіцидів

Одним із методів контролю хвороб соняшника та підвищення врожайності цієї культури є дотримання сівозмін. В ідеальних умовах соняшник повинен повертатися на те саме поле не раніше ніж п’ять-дев’ять років. Допускається без істотної втрати урожайності та зараження хворобами повернення соняшника на одне й те саме поле не раніше ніж через 3-5 років (Табл. 1). Це дає можливість знизити пошкодження рослин соняшнику різними хворобами та не зменшити різко його врожайність. Наприклад, за повернення соняшнику на колишнє поле у сівозміні через 9 років урожайність становила 2,63 т/га, через 5 років — 2,6 т/га, через 3 роки — 2,19 т/га, через 1 рік — 1 ,63 т/га, а за беззмінного посіву — 1,28 т/га. За монокультури хворобами уражалося 40% рослин, а 30,6% вовчком. При поверненні соняшнику на колишнє поле через 1 рік хворобами уражалося 26% рослин, через 3 роки — 12,3% рослин, через 5 років — 6,1% рослин, а через 9 років — 5,5%. Беззмінне вирощування соняшника або його повернення на те саме поле через 1 рік (озима пшениця-соняшник) згодом призводять до неможливості вирощування цієї культури на цих полях навіть за посиленого використання засобів захисту рослин.

Таблиця 1. Урожайність соняшнику та ураження хворобами за різних термінів його повернення

Соняшник повертають на колишнє місце вирощування через один-три роки (озима пшениця — соняшник, озимий ріпак — озима пшениця — соняшник, горох — озима пшениця — соняшник). В останні роки в умовах короткої ротації соняшнику в сівозмінах швидкими темпами відбувається накопичення у ґрунті інфекції соняшнику, особливо несправжньої борошнистої роси (пероноспороз), склеротиніозу (біла гниль), сірої гнилі, вугільної (попелястої) гнилі. 

Ооспори пероноспорозу зберігаються в рослинних рештках чи ґрунті до 7 років, склероції сірої гнилі залишаються в життєздатному стані у ґрунті до 8 років, а в насінні, що зберігається, — понад три роки, склероції білої гнилі зберігаються у ґрунті від 4-5 до 8-12 років, склероції вугільної (попелястої) гнилі — до 5-6 років, насіння вовчка — до 20 років. Зараз сівозміни вже насичені соняшником, і основне зниження врожайності пов’язане із сильною зараженістю хворобами та їх накопиченням.

Найбільш прийнятними попередниками для соняшника є озимі зернові (озима пшениця, озимий ячмінь, озиме жито) та ярі культури (яра пшениця та ячмінь). Одним із можливих попередників — кукурудза або картопля. Після кукурудзи врожайність соняшника буде нижчою у сівозміні кукурудза—кукурудза—кукурудза—соняшник, ніж після озимої пшениці та ячменю. Погані попередники — соняшник, соя, горох, квасоля, томати та ріпак, оскільки ці культури уражаються тими ж хворобами, що й соняшник (фомоз, біла, сіра гнилі та кореневі гнилі).

У степовій зоні здебільшого після соняшника висівають озиму пшеницю. Проте зернові культури часто засмічуються падалицею соняшника. Запасів вологи у ґрунті після соняшника у степу може бути недостатньо для гарного розвитку озимої пшениці. З цією метою у південному степу на богарі за менше 300-350 мм опадів при традиційному обробітку ґрунту (оранці) зустрічаються сівозміни з паром після соняшника для накопичення вологи, поживних речовин у ґрунті та зняття післядії гербіцидів групи імідазолінонів (пар — озима пшениця — соняшник). За більше 300-350 мм опадів немає доцільності в сівозміні вводити пар через те, що в ґрунті не відбувається істотного накопичення вологи порівняно зі стерньовим попередником, яка призводила б до значного підвищення врожайності.

Соняшник має потужну кореневу систему, яка проникає у глибокі шари ґрунту (від 1 до 3 м), що висушує нижні горизонти ґрунту. Тому соняшник не слід висівати після культур із потужною кореневою системою, що забирає вологу з глибоких шарів ґрунту (люцерна, цукровий буряк, суданська трава). Якщо ці культури все ж таки вирощуються, то соняшник слід розміщувати не раніше ніж через три роки після їх висіву.

Соняшник є хорошим попередником для ярого ячменю, ярої пшениці, вівса та інших ярих зернових культур, але поганим попередником у степовій зоні для озимої пшениці через висушення нижніх горизонтів ґрунту та малої кількості опадів. Проведені дослідження показали, що після збирання соняшника перед сівбою озимої пшениці волога була присутня тільки в шарі ґрунту завтовшки 20-25 см. Глибше, до 80 см, волога в ґрунті була відсутня. Після соняшника у ґрунті також накопичується багато хвороб, зокрема — кореневі гнилі, що потребує якісного протруювання насіння озимої пшениці.

Найбільш поширені типи сівозмін в Україні з соняшником: 

1) озима пшениця — соняшник — пар; 

2) озима пшениця (ярий або озимий ячмінь) — соняшник; 

3) озимий ріпак — озима пшениця — соняшник; 

4) кукурудза — озима пшениця — соняшник; 

5) ярі зернові — кукурудза — соняшник; 

6) соя (горох) — озима пшениця — соняшник; 

7) озима пшениця (озиме жито, ярий ячмінь) — озимий ріпак (горох, соя) — озима пшениця — кукурудза — соняшник; 

8) ячмінь — кукурудза — озимий ріпак — озима пшениця — соняшник.

Зараження хворобами соняшника значною мірою впливає на нормальний його ріст, розвиток та врожайність. До найбільш шкідливих хвороб соняшника належать фомопсис, біла, сіра та суха гнилі, несправжня борошниста роса, фомоз, вертицильоз та ін. Хвороби соняшника залежно від місця розвитку можна поділити на такі групи: 

1) хвороби коріння (кореневої шийки) — біла гниль, гниль проростків, фомоз, вовчок соняшниковий; 

2) хвороби стебла — альтернаріоз, біла гниль, вертицильоз, фомоз, фомопсис; 

3) хвороби листя — альтернаріоз, борошниста роса, вертицильоз, іржа, несправжня борошниста роса, септоріоз, фомоз, фомопсис; 

4) хвороби кошика — альтернаріоз, біла і сіра гниль, пліснявіння, несправжня борошниста роса.

Недобір урожаю від пероноспорозу може становити 5-100%; фомозу — до 40%; фомопсису — 20-50% і зменшення олійності на 2-15%; іржі — 14-38% і зменшення олійності на 4-12%; альтернаріозу — від 20-25% до 80% і зменшення олійності на 5%; білої гнилі — до 60% і зменшення олійності на 8-17% плюс гіркуватий присмак; сірої гнилі — 20-25% і зменшення олійності на 10%. 

Верхні листки під кошиком соняшника забезпечують в урожаї на 75%, нижні листки — на 25%. Нижнє листя є джерелом поширення чотирьох небезпечних хвороб листостеблового апарату: фомоз, альтернаріоз, фомопсидоз та септоріоз. Саме ці хвороби починаються з листя нижнього ярусу. Тому якщо зупинити їх прояв на нижньому листі, то вони не перейдуть на листя середнього та верхнього ярусів, а також на кошик.

Часто агрономи намагаються відстрочити обробку фунгіцидом на пізніший термін (фаза «зірочка») для того, щоб одним фунгіцидним внесенням забезпечити захист кошика. Тому в разі перенасичення сівозміни соняшником, і ще коли навесні або на початку літа поле накриють одна-дві потужні зливи, першу фунгіцидну обробку слід провести у фазі 6-8 пар листків культури.

Одним із найшкідливіших захворювань соняшнику в Україні є фомоз, який чудово розвивається на дикій рослинності та бур’янах (нетребі та ін.). Фомоз — це хвороба, яку треба контролювати, вчасно ідентифікувати та зупинити, поки її прояв у кращому разі ще на листі й не дотягнувся до стебла. Тому якщо ви встигли «зловити» її на листі — ви зупинили хворобу, а якщо вам не вдалося захистити листок — будуть проблеми: насіння не матиме потрібної маси, адже воно не виповнене, зі зниженим вмістом олії. Рослина внаслідок цього передчасно всихає — замість продовжувати вегетувати щонайменше місяць, а то й півтора, тобто, вона відмирає в процесі наливу насіння.

Фомоз проявляється завжди на нижній частині стебла й у місці прикріплення листка. Спочатку уражається листкова пластина, потім інфекція переходить на черешок листка, а далі — на стебло. Коли ви вже помітили темні плями на стеблі, вилікувати таку рослину не можна. Коли на стеблі утворюються чорні некротичні плями (закільцювання стебла), то клітини флоеми відмирають і коріння починає голодувати без надходження цукрів.

Некротичні плями з’являються від краю листка до центральної частини, потім до жилки, черенка і стебла. На боковій поверхні листка є маленькі зубчики, і якщо пройшов дощ або випали роса чи туман — на них тримається крапля вологи. І саме ці краплі є сприятливим середовищем для збудника фомозу.

Фомопсис значно агресивніший за фомоз. Однак найпоширенішим є саме останній, оскільки для розвитку фомопсису зазвичай не вистачає вологи. Також фомопсис дуже добре контролюється селекцією: у його збудника є видоспецифічний токсин, тому якщо гібрид соняшника має стійкість до цього токсину, то, відповідно, стійкий і до хвороби. Фомопсис на листі завжди розвивається у вигляді бурих трикутних плям, які дуже швидко досягають центральної жилки. Фомоз проявляється плямами чорного кольору, які розміщуються поверхнево, а у фомопсису вони бурого кольору і розміщуються не на поверхні рослинної тканини, а глибоко вгризаються в стебло, роблячи отвір. Через це рослини соняшника вилягають.

Довідник хвороб

Довідник хвороб сільськогосподарських культур

Збудник септоріозу вражає рослину хаотично, тобто куди потрапила спора, там і проростає. Для розвитку цієї хвороби потрібна прохолодна волога, дощова погода. Якщо температура повітря становить 18 °С і супроводжується дощами, то у такому разі септорія (гриб — збудник хвороби) обов’язково з’являється. Септорія має унікальну особливість поширення спор — вони утворюються у слизових краплях і розносяться за допомогою води. Тобто якщо проходить злива, то слиз зі спорами набухає, і з краплями дощу частина спор перекидається на інші рослини. І навпаки — якщо у вас немає дощів, то септорія не розмножується. Вітром вона теж не розповсюджується (і не лише на соняшнику, а й на будь-якій культурі, у тому числі на пшениці). Для поширення септорії мають бути затяжні зливи з рясними опадами, які перенесуть спори. Тому септоріоз — це хвороба прохолодних дощових років.

У посушливих умовах домінує інша хвороба — альтернаріоз. Тоді на листі плями темні, мають чітко виражену незграбну форму і жовту облямівку. Для поширення альтернарії взагалі не потрібні опади, адже вона розповсюджується вітром. Для проростання спор опади не мають дуже важливого значення, достатньо лише роси і перепадів денних та нічних температур. Для перенесення збудника не потрібно низьких температур — він чудово витримує високі температури до 35 °С, тому в умовах спеки та посухи рослини соняшника можуть відмирати через альтернаріоз листя. Ця хвороба сильно впливає на врожайність культури та олійність насіння. За високих показників температури та вологості вона діє катастрофічно, в умовах високої температури та низької вологості її шкідливість помірна, але так чи інакше вона є досить агресивною. Також потрібно враховувати те, що альтернарія — це один із грибів, що синтезують мікотоксини. У разі споживання олії із її вмістом в організмі людей руйнуються лейкоцити, що викликає такі хвороби, як Кашина-Бека та інші.

Більшість двокомпонентних контактно-системних фунгіцидів — Абакус, Аканто Плюс, Амістар Екстра, Бампер Супер, Імпакт К, Кустодія, Піктор, Пропульс, Ретенго, Фолікур — з високим рівнем ефективності (понад 80%) контролюють фузаріоз, септоріоз, фомоз, фомопсис, іржу, альтернаріоз. Практично відсутні фунгіциди, які б контролювали на високому рівні несправжню борошнисту росу (пероноспороз),  склеротиніоз (біла гниль) і сіру гниль.  Склеротиніоз на рівні 60% контролюють Бампер супер, Дерозал, Імпакт К, Піктор, Пропульс. На рівні 60% на пероноспороз має вплив Дерозал, Танос, а на сіру гниль — Піктор (Табл. 2).

Таблиця 2. Спектр дії основних фунгіцидів проти хвороб соняшника

Дуже складно на соняшнику контролювати ґрунтові інфекції: пероноспороз,  склеротиніоз, сіру гниль, вугільну (попелясту) гниль, вертицильоз та вовчок, очкільки, наприклад, у зволоженому ґрунті первинне зараження пероноспорозом відбувається приховано зооспорами, які проросли із ооспор, через кореневі волоски кореневої системи. Далі збудник вільно проникає в коріння, стебла, листя, поширюється в міжклітинному просторі. А назовні через отвори продихів з нижнього боку листків виносить спороношення (зооспорангії з зооспорами), які ми бачимо у вигляді світлого нальоту. Такі хворі рослини не підлягають лікуванню і вже не дадуть урожаю. Від уражених первинним зараженням рослин інфекція поширюється дощем, вітром, комахами та водами на великі відстані (до 500 м), викликаючи вторинне (локальне) ураження листя при дуже високій вологості, проникаючи у здорові рослини через продихи листків. Ооспори пероноспорозу зберігаються в рослинних рештках чи ґрунті до 7 років. В останні роки, в умовах короткої ротації соняшнику в сівозмінах, швидкими темпами відбувається накопичення цієї інфекції у ґрунті. Й вона готова заразити рослини соняшника від проростання насіння до першої пари справжніх листків за температури +12-15 °С за сильних опадів, у добре зволоженому ґрунті.

Сергій Хаблак, агроном, доктор біологічних наук

Від ред. Про методи боротьби із ґрунтовими гнилями читайте в наступній частині статті.

Підтримайте наші агромедіа

Будь-яка сума допоможе працювати на інформаційному аграрному фронті для вас