9 критеріїв розумного живлення рослин

Добриво РКД BlauPhos NP APP 10:34

Нові рідкі комплексні добривa РКД BlauPhos NP APP 10:34 від УТК ХімAльянс

Сьогодні, кажуть агрономи, вже нікого не здивує внесення азотних добрив по 300-500 кг/га у фізичній вазі, тоді як ще 15-20 років тому вважалося достатнім внесення 70-80 кг/га добрив у фізичній вазі. Частково збільшення норм добрив є наслідком зміни технологій та підходів до агровиробництва. Частково – можливістю інвестувати більше коштів у розвиток технології. Агровиробники зазначають, що з 2008 року ціни на сільгосппродукцію почали зростати порівняно з попередніми роками, Україна стала експортоорієнтованою країною, а отже, аграрій отримав змогу більше вкласти в гектар.

Такі дані підтверджують і розрахунки, проведені на базі інформації від Державної служби статистики: частка витрат на добрива у господарствах поступово зростає протягом останніх 10 років. Зростають і норми внесення, що позитивно позначається на урожайності основних культур.

4 золоті правила

Оскільки у загальному обсязі витрат на агротехнологію частка витрат саме на добрива сягає 30%, важливо подбати, аби усі витрачені кошти «пішли в діло» і не були витрачені даремно. Задля цього аграрії застосовують концепцію чотирьох правил удобрення:

1. Внесення кращої форми добрива з урахуванням погодних факторів, особливостей культури та ґрунтів.
2. Внесення оптимальної норми.
3. У необхідні терміни.
4. Найбільш придатним для даного виду добрива та культури способом.

Проте, зазначають фахівці Інституту ім. Соколовського, сьогодні потрібно керуватися не лише цими загальновідомими критеріями, а дещо розширити поняття сучасної системи удобрення.

9 наближень сучасного удобрення

Микола Мірошниченко пропонує застосовувати 9 наближень сучасної системи удобрення сільськогосподарських культур, які б охоплювали усю низку чинників, що можуть вплинути на ефективність та вартість живлення рослин.

• Фізіологічна потреба окремих сільськогосподарських культур в елементах живлення. Плануючи систему удобрення, у першу чергу слід враховувати саме потреби певної культури.
• Запланований або очікуваний рівень врожаю. Щоб щось отримати — треба спершу віддати, говорять досвідчені агрономи. Тож для високих урожаїв і живлення рослин повинне бути достатнім для формування очікуваної урожайності.
• Особливості ґрунтово-кліматичних умов певної зони.
• Агрофон конкретного поля: ступінь забезпеченості ґрунтів доступними формами елементів живлення.
• Збалансованість живлення. За словами фахівця, у світовій практиці рослинництва прийнято враховувати винос елементів живлення з продукцією та розраховувати баланс між цим виносом і надходженням елементів живлення у ґрунт у вигляді мінеральних добрив. Фахівці застерігають, що неврахування генотипного співвідношення елементів живлення та орієнтація на застарілі норми внесення NPK можуть призвести навіть до збитковості системи удобрення.

• Врахування гідротермічних умов конкретного року та регіону. Оскільки останнім часом динаміки сезонного розподілу опадів зазначала досить помітних змін, потрібно враховувати нові умови та пристосовуватись до них. Експерт зазначає, що можливими варіантами підвищення ефективності мінерального живлення будуть інтегровані системи удобрення та збільшення глибини локалізації добрив.
• Врахування сортової специфіки живлення. Різні сорти рослин одного виду можуть по-різному накопичувати елементи живлення, мають різне співвідношення між виходом зерна на 1 кг виносу азоту чи інших макроелементів.

• Врахування просторової неоднорідності ґрунтів. У межах одного поля можуть суттєво відрізнятися і вміст гумусу на окремих ділянках, і вміст легко гідролізованого азоту. Науковці радять обов’язково проводити аналіз ґрунту, а також ділити поле за вмістом рухомого фосфору та калію на окремі ділянки, для яких, відповідно, розраховувати потрібні норми живлення. Таке ділення (парцеляція) дозволить зменшити витрати на добрива, наприклад, на 28,5 тис. грн для озимої пшениці і на 42,8 тис. грн для цукрових буряків. Крім того, диференціація доз добрив залежно від початкового вмісту елементів живлення у ґрунті дозволить збільшити урожайність, а отже, і прибуток.
• Економічна доцільність. Останнє наближення за порядковим номером, проте не за значенням. Адже, власне, головна мета рослинництва – отримання прибутку, економічна складова. Усі дієві та сучасні заходи з оптимізації системи живлення (ґрунтова діагностика, диференціальне внесення добрив, оперативна рослинна діагностика, позапланові підживлення мікроелементами, застосування стимуляторів росту тощо) потрібно перш за все розглянути з економічного погляду. Чи будуть витрати на такі заходи виправданими та чи не призведуть вони до зниження прибутковості виробництва?

«Дієвий — не завжди є синонімом слова «результативний», — нагадує Микола Мірошниченко.

Економіка вирішує

Власне, не в останню чергу через економічну доцільність принципи точного землеробства так повільно та неохоче запроваджуються у загальне агровиробництво, вважає експерт. Головними причинами відсутності прогресу у цій галузі він називає наступні фактори:

• Просторовий розподіл доступних форм фосфору та калію визначається різними чинниками, тому ареали різного забезпечення ґрунтів не співпадають
• У зв’язку із збільшенням вартості, господарства зменшують норми внесення фосфорних та калійних добрив до рівня 15–20 кг д.р. на 1га, а найбільш поширеною їх формою є нітроамофоска.
• Мікродобрива найчастіше застосовуються шляхом обробки насіннєвого матеріалу та позакоренево у складі бакової суміші із ЗЗР та стимуляторами росту.
• Довести економічну доцільність просторової диференціації норм внесення добрив дуже важко, адже кожне поле є унікальним і виключає можливість «господарського контролю» для порівняння.

Якщо господарство має обмежені фінансові ресурси та взагалі не має ресурсів сировинних, воно зуміє досягнути окупності витрат та вийти на певний рівень прибутку, але підвищення родючості ґрунту буде для нього дуже важкою, майже непосильною, задачею. Щоб працювати у прибуток, виправдовувати всі витрати та ще й при цьому дбати про родючість ґрунтів, потрібні значні фінансові ресурси, переконаний науковець.