Сенс сільського господарства, кальцій і мінеральні добрива: роздуми експерта про органічне виробництво та пов’язані з ним речі

Розділи з книги Грема Сайта «Правила харчування!»

Чарльз Волтерс-молодший (18 червня 1926 р. - 14 січня 2009 р.)

 https://en.wikipedia.org/wiki/Charles_Walters_Jr.

Автор, редактор і видавець журналу «Acres USA» («Акри США»), видання, яке було засноване у 1970 році та вже майже півстоліття є провідним виданням Сполучених Штатів з  органічного та сталого сільськогосподарського виробництва. «Acres USA» – єдиний журнал, який пропонує всеосяжний план дій для ведення сталого сільського господарства.

Це видання об’єднує команду кваліфікованих і досвідчених редакторів, консультантів, фермерів, які успішно працюють в органічному, біодинамічному, сталому сільському господарстві упродовж багатьох років, у Сполучених штатах і в усьому світі. Зокрема, спеціалісти сталого сільського господарства у галузі ґрунтознавства й рослинництва велику увагу приділяють оптимальному балансу мінералів у ґрунті, що може забезпечити вирощування здорових рослин і вплинути позитивно на здоров’я людей, котрі вживатимуть ці продукти. Чарльз Волтерс у своєму інтерв’ю розповідає про досягнення у зміні парадигми мислення сільськогосподарських виробників за роки видання журналу, згадує особистостей, з якими він мав честь працювати усі ці роки, дослідників, які шукали нові можливості успішного ведення органічного та сталого сільськогосподарського виробництва.

Грем Сайт записав інтерв’ю з Чарльзом Волтерсом у грудні 1999 року.

Посіви кукурудзи

Чарльз Уолтерс

Charles Walters

Інтерв'ю записано в грудні 1999 р.

Іноді в підбитті підсумків життєвої роботи стає сліпуче очевидним, що ви виявили «дорогий діамант». Тут ми виходимо за рамки простого втілення мрії і пошуку досконалості у тій сфері, де ми засліплені величиною досягнень. Сільське господарство двадцятого століття виявило такий діамант – автора / редактора / видавця Чарльза Волтерса-молодшого, засновника «Acres USA» – журналу для екологічного сільського господарства. Упродовж тридцяти років видання «Acres USA» завоювало довіру, тож значною мірою є відповідальним за поворот у бік більш сталого виробництва продуктів харчування.

Чарльз Волтерс, Майстер слова, передусім продемонстрував силу написаного слова для початку значних змін. Автор або співавтор десятків книг, зокрема класичної «Еко-Фарм» («Eco-Farm») і «Практичної агрономії» («Hands-on Agronomy») Ніла Кінсі (Neal Kinsey), Чарльз Волтерс був носієм смолоскипа – голосом у пустелі, вимагаючи раціональної оцінки землеробства, яке тоне в морі токсинів. Він особисто відповідав за збір і відновлення праць доктора Вільяма Альбрехта (William Albrecht).

Це безцінне дослідження створило основу для переоцінки балансо-орієнтованої агрономії, якою на даний час користується більшість успішних еко-консультантів. Чарльз Волтерс-молодший опублікував роботи і сприяв кар’єрам провідних педагогів у цій галузі, зокрема професора Філіпа Каллагена (Philip Callahan), д-ра Ардена Андерсена (Arden Andersen), доктора Філа Вілера (Phil Wheeler), Ніла Кінсі (Neal Kinsey), Дена Скоу (Dan Skow) та інших. На останній сторінці його потужної автобіографії «Життя в одному дні редактора» («A Life in the Day of an Editor») Волтерс висловлює своє розчарування у зв'язку з мінливим характером громадської думки та журналістами, які так охоче жертвують чесністю в маніпулюванні цією думкою.

Він пише: «Більшість людей швидше проковтне брехню, ніж правду; особливо якщо брехун володіє авторитетом, а дезінформація заспокоює – як прекрасний лікер. Понад те, торгівля словами сповнена хитрих брехунів, робітників, які вважають правду відносною і податливою. Постачання брехні, багато в чому як і невігластво, нескінченне». У своїх тисячах статей і інтерв'ю за кілька десятиліть Чарльз Волтерс допоміг зупинити потік брехні. Він постійно посилював тверду істину, тож гіркий присмак нарешті починає пом'якшуватися. Крапля справжніх шукачів стає бурхливим потоком, а цей чудовий чоловік тепер може насолоджуватися плодами своєї праці. Я взяв інтерв'ю у Чарльза Волтерса на конференції Acres USA в Міннеаполісі в грудні 1999 року. У сімдесят п'ять він не втратив ні краплі свого гострого розуму та переконливого прозріння, він, як і раніше, надихає всіх нас.

Грем: Ви мали величезний вплив в області сталого сільського господарства. Дійсно, страшно подумати, де б ми всі були без Вас. Чи передбачали Ви такий сильний вплив, міжнародного рівня, у час, коли ви засновували «Acres USA» майже тридцять років тому?

Чарльз: Ну, насправді, є люди, які пішли раніше і про яких не можна забувати. Деякі роботи, на які ми покладаємося, сягають початку нинішнього століття в Росії, Європі та Англії. Вони були доставлені в Сполучені Штати та підняті деякими з наших великих професорів, останніми з яких є д-р Альбрехт, Кріс Гопкінс (Chris Hopkins) і деякі люди, які працювали з «Друзями землі» («The Friends of the Land») під керівництвом Луї Бромфілда (Louis Bromfield) на Малабарській фермі. «Acres USA» дійсно з’явилися слідом за великою роботою Рахіль Карсон «Тиха весна» (Rachel Carson «Silent Spring»). Я думаю, що саме вона відчинила двері більше, ніж Acres, – ми просто підняли її праці й зрозуміли, що ці важливі концепції не вписувалися туди, де вони повинні були бути, – в основний напрямок сільського господарства. Це велике завдання, яке необхідно собі поставити – спробувати перебудувати основний напрямок сільського господарства. Я дійсно не знаю, чи ми справді щось передбачили, окрім того, що хтось повинен був почати.

Соя

Грем: Справа в тім, що якби ви не почали, можливо, ніхто б не почав. Ви згадали Альбрехта, може бути, що ніхто й ніколи не знав би про його роботу без вас.

Чарльз: Це була одна з трагедій того часу: Альбрехт повинен був померти невідомим, а Норман Борлауг (Norman Borlaug) мав отримати Нобелівську премію. Робота Борлауга оберталася катастрофою в кожній країні третього світу, в якій вона була випробувана, а Альбрехт домігся успіху в кожній країні, в якій були випробувані його підходи.

Грем: Я не знайомий із Норманом Борлаугом – хто він?

Чарльз: Він був людиною NPK (мінеральних добрив). І збирався удобрити ними весь світ.

Грем: В «Непрощенних» («Unforgiven»), одній із ваших ранніх робіт, ви показуєте урядову політику, яка призвела до знищення сімейних ферм. Ви показуєте зв'язок між цією кризою сільського середовища та соціальними й економічними заворушеннями в наших містах. І через кілька десятиліть, на початку нового тисячоліття, ці міські заворушення, звісно, не зменшилися. Озираючись назад, як сильно сільські реформи вплинули на наші поточні проблеми?

Чарльз: Це вплинуло багато на що. Наприкінці Другої світової війни, в 1946 році, у Міссісіпі для вирощування бавовни на кожні 500 акрів було задіяно близько 15 сімей, але в двері до Джеймі Віттена уже стукали хімічні компанії. Джеймі Віттен був головою Комітету з асигнувань на сільське господарство. До 1948 року він відповідав за те, щоб спричинити повну зміну у всьому напрямку системи Університету земельного гранту від біологічного сільського господарства до так званого «конвенційного» сільського господарства. В окрузі Джеймі Віттена було 75% чорних і 25% білих. За час його правління округ став на 75% білим і на 25% чорним. Ці люди вирушили в Детройт, в Ньюарк, в Чикаго, в Уоттс – до кожної проблемної точки Америки. Це всього лиш один невеликий приклад. Ми закрили тисячі невеликих міст і сіл в США, і ці люди переповзли до метрополій (великі міста) – не обов'язково стаючи безробітними, але подеколи витісняючи інших людей, тому що вони часто були робітниками. Наслідки цього перевороту залишаються проблемою.

Нут

Грем: Понад тридцять років тому італійський учений доктор Америко Моска (Dr. Americo Mosca) продемонстрував, що багато хімічних речовин, вироблених людиною, особливо фунгіциди, можуть продукувати генетичні зміни й токсичні реакції, майже ідентичні тим, котрі викликані ядерною радіацією. Доктор Моска припустив, що до 15% новонароджених були розумово відсталими, в основному, в результаті токсичних хімічних речовин. Наприкінці цього століття ми стикаємося з раковою чумою, яка вражає кожного другого. На ваш погляд, яку роль відіграють токсичні хімічні речовини в цьому поширенні раку?

Чарльз: Так, за даними педіатричних журналів, це було масово, але це не лише діти – це були дегенеративні метаболічні захворювання, які зачепили все населення. Наприклад, розвивається діабет. Однією з причин діабету є фторування. Надмірний вміст фториду в щитоподібній залозі впливає на вироблення тироксину. Без правильного рівня тироксину ви не можете метаболізувати цукор. Це навіть не синтезований токсичний хімікат, про який ми говоримо; це просто видобутий хімікат, який ми хоч-не-хоч кидаємо в наші водогони. Тепер додайте ще 44 000 препаратів, які були випущені в навколишнє середовище. Ми більше не можемо сказати, хто «вистрілив з пістолета», все, що ми знаємо, це те, що воно руйнівне.

Грем: Минулого тижня в Сан-Дієго я взяв інтерв'ю у Джоеля Воллаха (Joel Wallach), автора книги «Мертві лікарі не брешуть» («Dead Doctors Don’t Lie»). Джоел стверджував, що живлення мінералами є значною ланкою в етіології хвороби. Ремінералізація, безумовно, – центральний напрямок нашого підходу. Ви знайомі з доводами Джоеля щодо зв'язку дефіциту мінералів із хворобами, жорстокістю, наркоманією і вподобаннями в харчуванні?

Чарльз: Так, я якоюсь мірою згоден із Джоелем, але я підозрюю, що дефіцит мінералів більш виражений на дуже старому континенті, такому, як Австралія. Великий відсоток наших проблем більше пов'язаний із «замиканням» і комплексоутворенням у зв’язку з надмірним внесенням добрив NPK. На більшій частині нашої країни були льодовики, мінералізація була дуже високою. В цілому, люди, які не охоплені системою NPK, не страждають від нестачі мінералів.

Соняшник

Грем: Як ви вважаєте, можливо, Джоел перебільшив проблему на американському прикладі?

Чарльз: Не обов'язково. У багатьох областях ми повторюємо помилки, допущені єгиптянами в долині Нілу. Боже мій, ми не знаємо, скільки квадратних миль надзвичайно родючих сільськогосподарських угідь зрошувались, а потім занепали в цьому регіоні. У Каліфорнії та інших областях ми продовжуємо спустошувати землі таким же безрозсудним виснаженням.

Грем: Вільям Альбрехт, звичайно ж, знав про важливість мінеральних поживних речовин для здоров'я тварин. Справедливості заради слід сказати, що, цілком ймовірно, робота Альбрехта могла зникнути, якби не ваші зусилля. Тоді, коли Ви записували автобіографію літнього професора, Ви повністю відчули цінність спадщини, яку було вам довірено?

Чарльз: Я не думаю, що в мене було якесь особливе почуття «порятунку світу» в ті часи. Ми просто відчули – ну, це часто просто прагматична річ – таку інформацію не можна ігнорувати. Просто зробили те, що потрібно було зробити.

Грем: Чи є якась частина спадщини Альбрехта, яку ви вважаєте важливішою, ніж іншу? Наприклад, чи були його одкровення щодо первинності кальцію як поживної речовини, більш значущими, ніж його висновки щодо балансування катіонів, чи вони нероздільні?

Чарльз: Кальцій, звичайно ж, був стрижнем його роботи, але потім він витягнув з Міссурі трохи глини і поклав її в центрифугу, розкрутивши її тисячами обертів на хвилину, поки у нього не вийшло щось подібне на желе. Потім додавав мінеральні поживні речовини до цього колоїдного матеріалу, послідовно, в дуже контрольованих умовах, щоб з'ясувати, що роблять ці різні мінерали. Тепер зростаюча армія послідовників Альбрехта доводить, що його результати правильні в польових умовах у всіх куточках земної кулі. Послідовник Альбрехта може поїхати в тропіки чи Канаду й отримати хороші результати в будь-якому регіоні. Кальцій, магній, калій і натрій повинні підтримувати певну рівновагу, а потім ви дбаєте про мікроелементи.

Грем: Ну, ми довели безсумнівну життєздатність цього підходу в Австралії. В нас тисячі клієнтів, які рік за роком повертаються.

Чарльз: Приємно чути. Так, ми були відповідальні за деякі розробки, які трохи розлетілися планетою. Наприклад, ми першими опублікували інформацію про БРІКС для рефрактометрів.

Грем: Так, я збираюся розпитати Вас про обставини, пов'язані з цим, але продовжу свої заплановані питання. Мені сподобався розділ у книзі «Життя в одному дні редактора», пов'язаний із Джином Пуаро (Gene Poirot). Він був справжнім провидцем. Мені сподобалась його фраза про те, що марно будувати промислову велич, не створюючи ґрунтового потенціалу для забезпечення харчування людей. Мені також сподобалася концепція, згідно з якою землеробство у злагоді з природою має виховувати душу людини. Це було б хорошою порадою для деяких наших австралійських бавовняних фермерів, котрі вважають, що єдина хороша рослина, крім бавовни, це мертва рослина. Що для вас було родзинкою роботи Джина Пуаро?

Чарльз: Джин Пуаро вийшов на ферму в південному Міссурі з таким поганим ґрунтом, що у перший рік врожаю він не отримав. Коли ж почав його покращувати, він тримав невелику ділянку первісного ґрунту для порівняння. Сорок років потому це було чудове досягнення. Струмки були кришталево чистими, культури були пишними, завжди красивими, і вміщали безліч поживних речовин. Він використовував деякі солі, але використовував їх дуже розумно. Це одна з помилок, яку роблять деякі наші органічні фермери. Справа в тому, що якщо у вас немає гумусу, щоб зробити органічне виробництво можливим, тоді ви просто перебуваєте у рожевих фантазіях. Їм доведеться трохи потрудитися.

Грем: Я згоден. Так само, якщо у вас немає цинку, наприклад, то навіть усі добрива тваринного походження в світі не зможуть виправити цей дефіцит.

Чарльз: Саме так. Джин Пуаро експериментував з усім, і він знайшов багато відповідей, особливо з компостом. Звичайно, він багато працював з доктором Альбрехтом в Університеті Міссурі. Вони трудилися пліч-о-пліч.

Органічні гарбузи

Грем: СіДжі Фензау (CJ Fenzau) був іще одним з ваших колег, який залишив свій слід без будь-яких конкретних вказівок. Він був реалістом, який розумів, що довготривале дилетантство органіки не може конкурувати з добре розвиненою, добре фінансованою хімічною системою. Він, здавалося, пропонував, щоб високопродуктивне біологічне сільське господарство могло розвиватися найкращим чином завдяки поєднанню найкращого з обох світів. Це, по суті, нині головний сенс сучасного сільського господарства. Чи було б правильним припустити, що СіДжі Фензау був піонером в об'єднанні хімічних і органічних підходів до поліпшення біологічної системи?

Чарльз: Він дійсно був піонером в об'єднанні кращих підходів з обох світів, та один виняток – рятувальна хімія (пестициди) ніколи не була частиною його системи. Так, він використовував поживні речовини, але він не використовував отрути. Це стало частиною плутанини. Люди схильні думати про добрива й рятувальну хімію на одному диханні. Деякі з мінеральних добрив дійсно добре працюють із мікроорганізмами. Є, звичайно, інші, які цього не роблять. Якщо ви хочете перетворити свою ферму на злітно-посадкову смугу літака, то безводний [аміак] вам допоможе. СіДжі використовував аналіз ґрунту. Якщо йому потрібна була мідь, він вносив її. Це був науковий підхід.

(Другу частину інтерв’ю читайте у наступному блозі)

Автори блогу:

Биков Микола, консультант з органічного виробництва

Бикова Ольга, магістр ґрунтознавець