Ущільнення ґрунту: що добре для будівництва, те шкідливо для сільського господарства

Проблема поступово загострюється й набуває велетенських масштабів. Фактично, уже сьогодні можна говорити, що ущільнення ґрунтів — явище всеукраїнське. Незалежно від типу ґрунтів — чорноземи це чи суглинки — недосконалі агротехнології стають причиною переущільнення. І якщо в будівельному бізнесі ущільнення ґрунту — справа бажана й корисна, його навіть проводять спеціально, то в агробізнесі — це втрата прибутків, значна та щорічна.

Які наслідки має переущільнення?

На жаль, ще й досі не всі розуміють, як згубно діють процеси переущільнення і на саму ріллю, і на вирощувані культури. Проте наслідки переущільнення важко ігнорувати, адже вони по-справжньому серйозні:

• Порушення структури ґрунту з руйнуванням ґрунтових пор, збільшенням твердості та щільності орного шару, а також наступним брилуванням. Це значно підвищує витрати на проведення обробітку.
• Порушення циркуляції води та повітря всередині ґрунтових шарів.
• Порушення терморегуляції ґрунту. Дослідним шляхом було встановлено, що переущільнений ґрунт швидше й сильніше прогрівається, а також швидше охолоджується. Коливання температур протягом доби будуть більш значними та різкими, що негативно впливає на рослини.
• Знижується вологозабезпечення рослин, аерація, погіршуються деякі важливі біологічні процеси. Через порушення процесів аерації значно знижується доступність азоту та марганцю, які є життєво необхідними для рослини елементами.
• Порушується процес випаровування вологи. Рух вологи в нижні шари ґрунту обмежується, через що вона накопичується у верхньому шарі та може спричинити кисневе голодування коренів рослин. Окрім того, порушення вологообміну може стати причиною утворення на полях так званих «блюдець».
• Відбувається пригнічення та порушення росту коренів рослин, тому коренева система здебільшого формується неправильно та часто є недорозвиненою. Кількість великих пор у такому ґрунті зменшується, через що корені рослин не мають змоги рости вільно й без опору з боку ґрунтового шару.

Як бачимо, наслідки переущільнення ґрунтів можуть стати фатальними як для вирощуваної культури, так, у майбутньому, і для самої ріллі.

Профілактика та «лікування»

Тож що потрібно робити для того, щоб покращити структуру ґрунтів і тим самим підвищити урожайність вирощуваних культур та успішність агровиробництва?

Щоб попередити ущільнення ґрунту, а також для того, щоб поліпшити структуру на вже ущільнених полях, необхідно вживати таких заходів:

• Не порушувати сівозміни, дотримуватись оптимального планування ротації культур на полі. Найкраще, коли сівозміни плануються наперед хоча б за 2—3 роки, тоді агроном має змогу краще контролювати стан ґрунтів і добирати культури як з урахуванням кращих попередників, так і з урахуванням впливу кожної конкретної культури на структуру ріллі.
• Проводити вапнування за необхідності.
• Подбати про дренаж на тих полях, які цього потребують.
• Застосовувати покривні культури, мульчування рослинними рештками, сидерацію. Це зокрема сприяє і покращенню структури ґрунтів. По можливості слід ввести у сівозміни такі культури, як гречка, еспарцет, люпин, котрі добре структурують ґрунт.
• Звернути увагу на обробіток ґрунту, який виконується у господарстві. Обробіток вологого ґрунту становить найбільшу небезпеку, спричиняючи досить значне переущільнення. Тому без нагальної потреби не варто виводити техніку на вологе поле.
• Запровадити маршрутизацію руху техніки полем, щоби скоротити кількість проходів та забезпечити рух одними й тими ж слідами.
• Здвоювати або потовщувати колеса тракторів, а за можливості — взагалі відмовитися від колісних тракторів, особливо на фізично недостиглих ґрунтах.
• Застосовувати комбіновані та широкозахватні агрегати, комбінувати технологічні операції, щоб зменшити кількість проходів техніки.
• Періодично перевіряти щільність ґрунтів за допомогою пенетрометра — пристрою, який дає змогу оцінити щільність на глибині до 60 см.
• Якщо ущільнення на полі вже спостерігається, може допомогти глибоке рихлення (чизелювання) на глибину 50—70 см. Післядія такої операції спостерігається протягом 2—3 років. Оранка з наступним механічним обробітком у такому випадку будуть неефективними, оскільки вони хоч і зменшують об’ємну масу ґрунту, проте призводять до його інтенсивного брилування. Це, у свою чергу, створює додаткові витрати на обробіток.
• Там, де це можливо, рекомендовано застосовувати сівалки прямого висіву, це дозволяє суттєво зменшити навантаження на ґрунти.

Маршрутизація руху техніки, супутниковий моніторинг і рух за маркерами або спеціально створеними програмами — оптимальні рішення для будь-яких господарств. Проте на словах все просто і зрозуміло, а от на практиці запроваджувати ці заходи майже ніхто не квапиться, адже це додаткові чималі витрати та труднощі.

Більшість агрегатів, використовуваних у агровиробництві, мають різну ширину захвату знарядь, тому знадобиться перепрофілювати механіко-технічний парк таким чином, щоб увесь комплекс машин мав однакову ширину захвату знарядь. Як варіант, подбати про те, щоб ширина захвату борін, котків та інших знарядь була кратною ширині захвату базової техніки (тих же сівалок).

Зрозуміло, що зробити це не так просто і не в кожному господарстві знайдуться кошти на модернізацію й переобладнання техніки. Однак і господарювати бездумно, не дбаючи про стан ґрунтів та їхню структуру, також не вийде. Якщо не починати вирішувати проблему вже зараз — нехай поступово, частково, але вирішувати — то вже за кілька десятків років може не знадобитися жодна техніка, ні стара, ні модернізована. Бо застосовувати її буде просто ніде.

Олена Басанець, SuperAgronom.com