АгроЕкспедиція Жито. Висновки

АгроЕкспедиція по житу добігла кінця і ми готові поділитися висновками.

Команда знайомилась з працівниками сільськогосподарських підприємств та цікавилась нюансами процесу вирощування цієї культури. Цього разу експертну підтримку нашим журналістам надавали партнери «КВС-УКРАЇНА», ПАО «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», BASF та компанія по збору зернових «Дядя Саша». Повірте, було дійсно цікаво!

Жито ― культура невибаглива

Полісся ― край з нестабільними кліматичними умовами. Поглянеш: ось щойно сонечко світило, а вже через хвилину хочеться закутатись в теплу ковдру і носа на вулицю на показувати. І дощі, дощі, дощі…Ще однією особливістю зони Полісся є бідні піщані грунти. Здавалося б, що може прижитися на полях за таких умов? Фермери ж відповідають в один голос: жито!

«Воно невибагливе: вирощується на більш бідних грунтах Полісся, менш вибагливе до азотних добрив, менше уражується хворобами і шкідниками порівняно з пшеницею. Тому, як казали раніше, жито годує все населення, а пшениця — вибірково. Воно ніколи не було збитковим»,— зауважує головний агроном північного регіону корпорації «СВАРОГ ВЕСТ ГРУП» Филимон Антонюк.

Аналогічної думки притримуються й у господарстві ТОВ «Ім. Лесі Українки», що на Волині. Тут сіють жито польської селекції на площі 500 га. Зібраний урожай використовують або у власних цілях, або для переробки на на борошно.

«Цю культуру сіємо стабільно, тим більше для нашого регіону вона базова. Тому кожного року там, де нічого не росте, сіємо жито, яке навіть на суцільному піску дає непоганий урожай», ― розповідає агроном господарства Микола Лозовицький.

На Хмельниччині ж ситуація абсолютно протилежна. Тут дощі спостерігаються не часто. Так минулого року через несприятливі погодні умови (опадів було всього 132 мм) сходи отримали лише в жовтні. Цього року ж навіть за таких умов жито колоситься на славу.

«Інколи здається, що в нас тут зачарована місцевість. В сусідніх селах дощі йдуть, а ми і кашкетами махаємо, а хмар ніяк не нагонимо»,— жартував агроном з захисту рослин сільгосппідприємства «Подільський бройлер» Микола Тимош.

Як бачимо, все перетікає з крайнощів у крайнощі. Тож, на думку аграріїв, вирощувати жито доцільно лише там, де ніщо інше не приживається. Наприклад, співзасновник господарства «Агро-Захід» Павло Кушнір впевнений, що жито ― перспективна культура, але тільки на таких бідних землях як тут, бо там де є кращі землі, доцільніше вирощувати щось інше. Те, що жито не є культурою популярною, так би мовити, «масштабною», спричинене низькою ціною на нього.

«Воно ніколи не буде мати нормальну ціну. Бо поруч є білоруси, які цього року вперше в Україну поставили сире жито. Проблема у тому, що Білорусія може поставляти в Україну ще й житню муку. Ми перебуваємо у такій країні, де головне ― щоб було дешевше. А яка якість хліба потім буде ― неважливо. Минулого року в нас жито дійшло до ціни 3,5-3,6 тис. грн. за тонну, а білоруські борошномели поставили ціну 3,2 тис. грн. за тонну. І наші мірошники сказали, що 3,2 тис. грн ― краща ціна. Тому нашим фермерам завжди буде важко, бо у нас країна незрозумілої економіки», ― вважає власник підприємства «Лагрос» Віктор Ланько.

Жито хоч і невибаглива культура, але агрономи господарств, в яких ми побували одноголосно запевняють, що високий урожай можна отримати лише за дотримання правильної технології вирощування. Тобто якщо дотримуватися потрібної норми висіву, внесення добрив, підживлення посівів, застосування засобів захисту рослин. Тільки за цих умов можна отримати високі показники урожайності і якості жита. До того ж важливим є вибір насіння.

«Поки сіємо лише гібрид ПІКАССО. Минулого року він себе гарно показав. Урожайність була 5 т/га. Цього року ми більш серйозно поставилися до системи живлення, строків посіву та захисту, тому сподіваємося на краще. До того ж, самі бачите — вологи цьогоріч вистачає, тож жито буде хороше. Ми плануємо спробувати і нові гібриди компанії KWS та розширити площі під цією культурою»,— говорить директор Селищенського відділення «Агро-С» Сергій Харсун.

До речі, не можна не відмітити тенденцію до переходу на гібриди жита. Така ситуація пояснюється тим, що це є економічно вигідним. Так агроном господарства «Чернігівське племпідприємство» говорить, що цього року окрім звичного гібриду ПІКАССО на демо-посівах випробовують гібриди ПАЛАЦЦО, ГУТТІНО і БРАЗЕТТО селекції KWS.Тенденція до збільшення площ.

Наразі підприємства, що займаються виробництвом хліба б’ють на сполох. Їх лякає різке зниження площ посівів жита, адже це може призвести до скорочення показників борошномельної галузі. При цьому потреба в житньому хлібі нікуди не зникне.

«За останій час наше підприємство має проблеми з постачанням продовольчого жита. Кількість посівів жита в Україні за останні два роки скоротилася вдвічі. Це можна пояснити тим, що більша частина підприємств орієнтується на технічні культури та на зовнішні ринки. Жито — продукт для внутрішнього ринку», ― наголошує начальник відділу зерна ТОВ «Столичний Млин» Олександр Хараузов.

За його словами, навіть така область, як Житомирська, де і в назві фігурує слово «жито», за останні 6-7 років скоротила кількість посівних площ під житом до 90%. Якщо в 2012 році під житом було 230 тис. га, то в 2013 вже 150 тис. га.

Проте зараз представники відвіданих нами господарств запевняють: не дивлячись ні на що, скорочувати кількість площ посівів жита не збираються.

«Сподіваюся, що вже наступного року компанія наростить зембанк і розчистить землі, які простоюють. Отже, плануємо збільшити посіви жита до більше ніж тисячі гектар вже наступного року», ― зазначає керівник відділу рослинництва «Дан Фарм Україна Агро» Оле Ларсен.

Про перспективи розширення площ посівів жита говорять і в господарстві «Лібос», що на Житомирщині. Щоразу вони вивільняють землі, котрі заросли чагарниками і бур’янами, а тоді засівають їх цією культурою. Зокрема під жито наступного року тут планують відвести не 350, а вже 600 га.

Збільшення площ посівів жита можливе й в господарстві «Подільський бройлер». Наразі під цю культуру тут відведено 612 га, а вже через рік може бути 700.

Сій жито ― хліб буде

Більшість сільськогосподарських підприємств, що займаються вирощуванням жита працюють саме на хлібопекарську галузь.

«Щоб купити наше жито до нас приїжджають представники пекарень з усієї України. Збут налагоджений. Тож з впевненістю можу заявити: жито ― культура перспективна», ― запевняє головний агроном господарства «Жерм» Ігор Войтевич.

Начальник відділу зерна ТОВ «Столичний млин» Олександр Хараузов зауважує, що при продовольчій потребі нашої держави в 350 тис. т жита і 100 тис. т, які потрібні для інших цілей, на сьогодні в Україні посіяно близько 150 тис. га. і при середній врожайності в 3 т/га можна чекати врожай в 450 тис. т. Тож це оптимістичний результат.

За словами директора «Чернігівського племпідприємства» Григорія Васеко, продовольче жито групи «А», яке вони вирощують зараз користується колосальним попитом. Від пекарень і булочних виробів немає відбою, автомобілі вибудовуються в чергу до воріт підприємства.

Крім хлібопекарської галузі, жито використовують ще й як корм для тварин.

«У нас є власне виробництво м’яса свиней (2,7 тис. голів), тому жито використовуємо лише у власних цілях і розширюємо площу його посівів саме для відгодівлі тварин. Компанія датська і робить акцент на свинарстві, тому їм просто не цікаво продавати свій урожай, щоб потім купувати корм», ― розповідає заступник керівника відділу рослинництва «ДФУ Агро» Андрій Осадчук.

Додають жито й до раціону птахів. Наприклад, представники «Зернового Краю» говорять, що цю культуру додають у шрот та кукурудзяні корми.

«Хлібопекарні у нас не закуповують. Якщо жито, як добавка до корму, покаже себе добре, можливо збільшимо площі. Я тільки за. У нас є до 4 тис. га піщаних, кислих, дерново-підзолистих земель, які підходять для жита. Там реально отримати високу урожайність», — говорить головний агроном «Зернового Краю» Микола Бровка.

Будемо сподіватися, що вітчизняні фермери таки прислухаються до думки колег і на українських полях все частіше колоситиметься жито. Адже ця благородна культура дозволить аграріям не лише суттєво заощадити, а й збільшити власні прибутки.