Яблуко без черв'яка: як боротися зі шкідниками плодово-ягідних насаджень

Яблунева міль

Окрім тієї молі, що може звузити ваш гардероб, є й така, що може скоротити і раціон, і прибуток. Водиться така комаха в більшості у південній зоні країни, однак трапляється вона і в Лісостепу, і в Степу та вражає лише яблуню.

Зимують лялечки в коконах у поверхневому шарі ґрунту та під рослинними рештками. Їх розмір становить від 2 до 2,5 мм. Метелики починають літати через 5 – 7 днів після  настання стійкої середньодобової температури повітря 10 °С, літ зазвичай збігається з фенофазою оголення суцвіть у зимових сортів яблуні. Будучи метеликом, міль нічим не живиться. Відкладання яєць починається на нижньому боці листка, коли температура досягає 16 – 17 °С.

Довідник шкідників

Читайте про шкідників сільськогосподaрських культур

Шкоди завдають відроджені гусениці, які прогризають хоріон у місці його прикріплення і проникають всередину листка, де живляться палісадною тканиною. Доросла гусінь має жовтий блискучий колір та довжину  4 – 5 мм. Вона розвивається навесні та влітку. Завершивши живлення, гусінь падає на ґрунт або під рослинні рештки, де заляльковується.

Розвиваються вони в трьох поколіннях. При великій кількості особин урожай яблуні може зменшитись на 60%.

Для боротьби з цим ворогом садівника потрібен інсектицидний обробіток дерев. Слід використовувати препарати, які містять діючу речовину діазинон. При обробці сортів, що вражені борошнистою росою також додають Топаз.

Яблуневий трач

Збитки, які завдає яблуневий трач (пильщик), можна спостерігати в усіх куточках України.

Об’єктом його шкоди є плід яблуні. Завдають її личинки, які  прогризають хід, так звану міну, під шкіркою квітколожа. Через кілька днів злиняла личинка залишає міну і переходить у другий плід, де робить прямий хід у насінній камері і пошкоджує насіння. Личинка старшого віку виїдає все насіння і повністю руйнує насінну камеру. Кожна личинка може пошкодити 3-6 плодів, залежно від їх розміру. У роки масового розмноження яблуневого плодового пильщика спостерігається значне зниження врожаю або його втрата при слабкому цвітінні яблуні.

Розмір імаго шкідника — 6 – 7 мм, колір — зверху темно-бурий, а знизу жовтий, має прозорі крильця з темними жилками. Личинка, яка і завдає першу шкоду, завдовжки 12 – 13 мм, з червоною головою та блискучим жовто-білим тілом.

Для боротьби зі шкідником, перед закінченням живлення личинок, потрібно зробити культивацію ґрунту в міжряддях і пристовбурних кругах на глибину 9 – 11 см. Саме на такій глибині вони проживають. Повторне розпушування ґрунту із захопленням цього шару призводить до значної загибелі шкідника. Також при великій кількості пильщика необхідно проводити обприскування інсектицидами. Найефективніша дія препаратів — під час масового льоту пильщика, тобто у період розпушування бутонів яблуні літніх сортів.

Яблунева попелиця

Сьогодні серед тих, хто має сади яблук, навряд чи знайдеться людина, яка б не мала справу з цим шкідником, адже трапляється він скрізь ― як і на Півдні, так і в інших регіонах. Та й псує попелиця не лише яблуню, а й грушу, айву, глід та інші плодові культури.

Існує два види яблуневої попелиці: зелена та червоногалова сіра. Основною відмінністю між ними є їх колір.

Ця комаха завдовжки до 2 мм, що має зеленувате, або ж у іншому випадку темносіре,  тіло, а голову ― коричнево-жовту з червоними очима. Шкідник має прозорі крила та чорні лапки. Яйце розміром 0,4 – 0,5 мм, має форму видовженого овалу та чорний блискучий колір.

Оптимальними умовами для розмноження попелиці є помірно тепла погода і підвищена відносна вологість повітря. А взимку запліднені яйця розташовуються на пагонах біля основи бруньок. Коли бруньки починають набухати і розпускатись, починають відроджуватись і живитись личинки, які в свою чергу перетворюються на партеногенетичних самок-засновниць.

Самки-засновниці з’являються перед початком цвітіння яблуні, коли сума ефективних температур (при нижньому порозі розвитку 5 °С) досягає 15 °С. Протягом вегетаційного сезону попелиця може дати від 6 до 17 поколінь.

Шкодочинність даного виду шкідників полягає в тому, що масове скупчення попелиці на листку призводить до його скручування, а на пагонах ― до зупинки їх росту, деформації та іноді навіть засихання. Також попелиця висмоктує сік з листків і пагонів та виділяє екскременти у вигляді солодкої густої рідини, яка приваблює мурашок та інших комах. Мурашки злизують солодкі екскременти попелиць і відлякують від них хижих комах ― сонечок та їх личинок, золотоочок та інших. Скупчення мурашок на дереві свідчить про зараження його попелицями. Крім того, на солодких виділеннях попелиць розмножується сажковий грибок, який вкриває пошкоджені попелицями гілки і листя чорним нальотом. Попелиця завдає великої шкоди у яблуневих і грушевих садах, особливо в молодих насадженнях і плодових розсадниках.

Всі препарати Франдеса

Заходи захисту від яблуневої попелиці:

• вирізання прикореневої порості й жирових пагонів;
• рано навесні, до розпускання бруньок, провести обприскування — промивання дерев овіцидами;
• використання інсектицидів при щільності заселення понад 5 колоній на 100 листів.

Сірий бруньковий довгоносик

На відміну від попелиці, яка є у кожному куточку України, довгоносик переважно мешкає в Поліссі та Лісостепу. В степовій зоні трапляється лише місцях з підвищеною вологою.

Комаха має розмір від 5 до 7 мм, вкрита мідно-рожевими і сірими лусочками. Жук має яйцеподібні надкрила, вкорочену головотрубку, жовтобурі ноги й вусики жовтобурі, очі великі, а перетинчасті крила не розвинені. Яйце шкідника має розмір 0,8 мм та видовжену овальну форму, його колір — молочно-білий. Личинка — 5 – 6 мм, біла, зі світлобурою головою, на тілі присутні ряди щетинок і шипиків. Лялечка завдовжки 5 – 6 мм, біла.

Зимівля статево незрілих жуків та личинок  проходить у ґрунті. За середньодобової температури 10 °С жуки починають виходити та протягом 20-30 діб живитись лише вдень. Відкладати яйця самки починають в середині травня. Відроджені через 12 – 16 діб личинки падають на землю і проникають у ґрунт на глибину до 40 – 60 см. Там вони живуть та розвиваються до наступного літа.

Жуки, що сформувалися у вересні, залишаються в земляних колисочках до весни. Одночасно з жуками зимують личинки першого року. Таким чином, розвиток сірого брунькового довгоносика триває два роки. Основна шкода від довгоносиків — поїдання бруньок, бутонів та листя.

Якщо в період розпускання бруньок чисельність жуків перевищує 20-30 осіб на одне дерево, то слід провести обробку інсектицидами.

«Найбільше рослині шкодить імаго сірого брунькового довгоносика, тому обробку проводять ранньою. Як правило це фаза «зелений конус». Можна використати будь-який інсектицид, який буде сумісний з фунгіцидами. В цей час найчастіше обробляють Хорусом або Скалою разом інсектицид»,  — розповідає Дмитро Тимошенко, директор з марекетингу компанії Франдеса.

Яблунева плодожерка

Це шкідник, який поширений у всіх регіонах, де вирощуються яблука. Однак пошкоджує плодожерка ще й грушу, абрикосу, сливу, айву, персик та волоський горіх. Втрати плодів, за наявності цього шкідника, можуть досягти 70%.

Метелик яблуневої плодожерки з розмахом крил досягає до 22 мм. Крила мають бурувато-сірий колір,однак передні мають фіолетовий полиск. Яйце має округлу, плескату форму розміром 0,9-1 мм та має напівпрозорий молочно-білий колір.

Зимують гусениці, які завершили живлення, у павутинних коконах під відсталою корою, щілинах підпор, у пакувальній тарі, сортувальних приміщеннях, плодосховищах, муміфікованих плодах, рослинних рештках та інших місцях. Заляльковування починається за температури понад 10 °С. Яйця самки відкладають по одному на листя й плоди. До 62 – 68 % яєць яблунева плодожерка відкладає на периферійній частині крони дерев. Плодючість складає 60 – 120 яєць.  Відродження гусениць починається при досягненні суми ефективних температур 230 °С з деяким відхиленням.

Гусениці деякий час тримаються на поверхні плода, після чого вгризаються в м’якуш, заплітаючи вхідний отвір павутиною і недогризками. Живлячись під шкірочкою плода 2 – 3 доби, гусениця вигризає невелику камеру, в якій вперше линяє. Потім прогризає звивистий хід, в якому линяє вдруге. Наступне, третє линяння, відбувається в насінній камері, де гусениця живилась насінням. Після цього плід відпадає. Так відбувається ще з 1-2 плодами.

«Найбільш небезпечний шкідник, це яблунева плодожерка другого покоління. Це пошкодження яблук після нормування врожаю. Якщо не вчасно обробити, то втрати сягають до 90% врожаю» — запевняє Дмитро.

Заходи захисту від яблуневої плодожерки:

• збирання і знищення залишків пакувального матеріалу після закінчення збирання плодів;
• очищення відмерлої кори зі штамбів і сучків на старих деревах;
• осіння оранка міжрядь і обробіток ґрунту в пристовбурних кругах;
• дезінсекція тари, сходів плодосховищ;
• проведення обприскування інсектицидами.

«Кількість інсектицидних обробок за сезон визначається наявністю шкідників в саду. Тобто, немає сенсу оприскувати дерева проти комах під час цвітіння саду, якщо їх там немає. Обробки проти яблуневої плодожерки, проводять завдяки феромонним пасткам. І якщо кількість самців, які потрапили в пастку, не перевищує ЕПШ, то обробку не проводять» — пояснює експерт.

Читати по темі

Ефективним препаратом проти яблуневої плодожерки є Вирій: інсектицид контактно-кишкової та  системної дії проти рівнокрилих (Homoptera), твердокрилих (Coleoptera), лускокрилих (Lepidortera) шкідників. Особливість тіаклоприду, активної речовини  препарату Вирій, полягає в тому, що він є безпечним для бджіл, це дає можливість використовувати інсектицид  безпосередньо під час цвітіння. Також може бути застосований проти яблуневого квіткоїда, сірого брунькового довгоносика, оленки волохатої.

Розанова листовійка

Дана комаха трапляється по всій території України, однак більше трапляється у степовій зоні. Окрім плодових дерев, листовійка вражає дуб, в’яз, березу, вербу, тополю та інші дерева.

Розмір самців метелика  становить 15 – 19 мм, самки дещо більші — 18 – 22 мм. Передні крила у листовійки вохряно-золотистого кольору з темнішими поперечними хвилястими смугами і плямами. Задні крила — коричнево-сірі з рожево-жовтим відтінком біля основи.

Яйце має форму приплюснутого овалу сіро-зеленого кольору розміром 1,2 мм. Гусениця завдовжки 17 – 20 мм. Має тіло зеленого або сіро-зеленого кольору та буру блискучу голову, вкриту рідкими волосинами. Лялечка — жовто-коричнева, її розмір — 15- 17 мм.

Зимівля яєць проходить на корі стовбурів та гілок. Відродження гусениць припадає на кінець квітня – початок травня. Гусениці першого і другого віків проникають у бруньки, скелетують молоде листя, виїдаючи в ньому круглі отвори, проникають у бутони, де вигризають тичинки, маточки й пелюстки. Гусениці старших віків згортають листя в трубочки або клубки, пошкоджують зав’язі й плоди, вигризаючи в м’якуші ямки неправильної форми, які іноді досягають насінної камери. Після цього вони заляльковують, найчастіше в згорнутих листках.

Відкладання яєць відбувається через кілька діб після вильоту метеликів. Відкладені яйця залишаються до наступного року. Взимку вони можуть витримати температуру до -27 °С.

Заходи захисту від розанової листовійки:

• обрізка старих і хворих гілок;
• застосування біопрепаратів;
• обробка інсектицидами навесні після розпускання бруньок задля знищення перезимувалих гусениць.

Плодовий кліщ

Географія плодового кліща досить велика: зустрічається він в середземноморському регіоні, в Європі, на Кавказі, в Туреччині та Центральній Азії.

Остерігатись цього небажаного гостя слід не лише тим, хто вирощує яблуню, а всім, у кого є будь-які плодові культури, адже кліщ нещадний до всіх них.

Свої червоні яйця кліщ відкладає біля основи плодух, кільчаток, у розгалуженнях. Іноді кількість яєць настільки велика, що дерева стають іржаво-червоними. Там яйця і зимують. Вже навесні личинки починають виходити з яєць під час розпускання бруньок, а після їх виходу на гілках довго залишаються сірувато-білі шкаралупки. Дорослий кліщ дуже дрібний — всього 0,5 мм. Він має 8 ніжок та буруватий колір.

Личинки і дорослі кліщі висмоктують сік з бруньок і листків. Листя після цього втрачає зелене забарвлення і стає брудно-білим. Наслідками шкоди плодового кліща є:

• припинення приросту гілок;
• зменшення врожаю;
• зниження морозостійкості дерев.

Проти зимуючих стадій кліща — внести мінеральні оливи із вмістом парафіну. Для фумігаційного ефекту проти рухливих стадій кліща у фазі формування суцвіть використовують фунгіциди та акарициди у різних стадіях розвитку плоду.

Яблуневий квіткоїд

Зустріти яблуневого квіткоїда можна практично скрізь. Найбільшої шкоди він завдає у холодні весняні періоди періоди, коли тривалість стадії бутонізації досягає двадцяти діб — це дозволяє паразитам відкласти величезну кількість яєць. Також досить небезпечним яблуневий квіткоїд є в роки зі слабким цвітінням.

Жук квіткоїда має темнобуре забарвлення, а вусики та лапки — червонобурі. Його тіло вкрите тонкими сірими волосинками, а його розмір — від 3,5 до 5 мм. Зимують вони у ґрунті поблизу кореневих шийок, та в тріщинах і щілинах кори дерева.

Весною, після того, як середньодобова температура досягає 6 °С, починається вихід жуків із місць зимівлі, а при 8 – 10 °С відбувається масове заселення дерев та живлення. Початок період відкладання яєць починається з початку оголення суцвіття — самки починають вигризати отвори в бутонах та залишати  між тичинками яйця. Личинки заляльковуються так само всередині пошкодженого бутона.

Новоутворені жуки знаходяться всередині бутону до затвердіння покривів, а потім виходять, прогризаючи отвір у ньому. Вийшовши, вони починають псувати плоди та скелетувати листя.

Задля попередження появи яблуневої плодожерки восени потрібно провести очищення відмерлої кори та її спалення. Також рекомендується осінній обробіток ґрунту в міжряддях і пристовбурних кругах.

За наявності шкідника на невеликих ділянках, коли температура менша десяти градусів, рано вранці можна струшувати жучків на заздалегідь підготовлені підстилки, після чого знищувати їх. Якщо кількість чисельність перевищує 40 особин на дерево, слід переходити до обприскування інсектицидами — Актара, Енжіо.

«Дехто думає, що при неодноразовій обробці дерева препаратом, плід містить отруту, однак це не так. Шкоди немає ніякої, якщо притримуватись рекомендацій по терміну очікування. Це термін від останньої обробки препаратом до споживання. Якщо не рекомендовано вживати плід впродовж місяця, то так і треба зробити» — пояснює Дмитро Тимошенко.

Оленка волохата

Вона є однією з найпоширеніших шкідників в Україні.

Більшість жуків оленки волохатої зимують у ґрунті на глибині 15-40 см. Вони мають чорне забарвлення, їх тіло, розмір якого становить від 10 до 12 мм завдовжки, густо вкрите сірими волосками з білими плямами на надкрилах.

Вихід з ґрунту після зимівлі вони починають при середньодобовій температурі повітря 14 ° С і вище та середньої вологості повітря 62,7-84,6%. Заселення насаджень плодових культур починається з фази рожевого бутона і триває під час цвітіння дерев. Загалом, оленка «не перебирає харчами» та їсть майже все: пелюстки квітів, цвіт кісточкових, зерняткових та ягідних культур. Особливих пошкоджень сади зазнають в посушливі роки.

Практично весь розвиток шкідника проходить в ґрунті: туди відкладаються яйця, там відроджуються личинки, з яких потім з’являються жуки, які чекають до весни свого «зіркового часу». Саме це є причиною зростання чисельності комахи, оскільки оранка в садах — не надто часте явище.

Заходи боротьби зі шкідником:

• обробка ґрунту восени, що дозволяє знищити імаго оленки;
• струшування комах в малоактивні для них години (ранок та вечір) та їх знищення:
• обприскування дерев водою в активний для шкідників час, після чого вони починають літати, але через концентрацію води на волосках вони втрачають рухову активність. В цьому випадку також слід струсити дерево, зібрати та знищити жуків;
• поставити пастки яскраво синього або фіолетового кольору (вони є привабливими для шкідника) з водою або обробленою інсектицидом.

Яблунева склівка

Ця лускокрила комаха поширена по всій території України, однак найбільшої шкоди завдає в степовій зоні. Пошкоджує вона не лише яблуню, а й грушу, сливу, абрикос, горобину, глід та інші дерева.

Вона має такий вигляд: метелик з вузькими склоподібними крилами, розмах яких становить 18 – 22 мм. Гусениця завдовжки 22 – 25 мм, має світло-жовте забарвлення з червоним відтінком та червону смугу вздовж спини.

Якщо Ви помітили помітили маленький отвір в корі штампа або основі скелетних гілок старих дерев, з якого сиплеться руда дрібна стружка, а на поверхні штамбів, побілених вапном, з’явились іржаві плями, то знайте — це робота яблуневої склівки. Значну роль у зниженні чисельності яблуневої склівки відіграють комахоїдні птахи.

Для очищення свого саду від небажаного гостя потрібно побілювати стовбури дерев двадцятивідсотковим вапновим молоком. Також не завадить осіннє чищення кори. Оскільки зі шкідником добре справляються птахи, необхідно здійснювати заходи для приваблювання. Основним універсальним методом, який допомагає у боротьбі з ворогами садівника, зокрема і яблуневою склівкою, є оброблення дерев інсектицидами.

Неприємностей, з якими може зіштовхнутись сад,  багато, і шкідники — одна з найбільших, тому ігнорувати цю проблему не можна. Сподіваємось, поради SuperAgronom.com стануть Вам у нагоді.

Владислав Леонтьєв, SuperAgronom.com