Топ-12 помилок при переході на no-till

Аби максимально убезпечити сільгоспвиробників від позаштатних ситуацій, заступник директора з комерційних питань компанії "Агросем" Хавьєр Понянте під час заходу «Лабораторія no-till» розповів про основні можливі ПОМИЛКИ технології в різних географічних і кліматичних зонах.

1. Nо-till починається з сівби

Вказана технологія починається набагато раніше, вона бере старт зі збирання врожаю. Адже саме тоді аграрій закладає фундамент подальшої роботи.

«Якщо ми неправильно розподіляємо рослинні рештки під ширину комбайну, то не матимемо високої якості сівби. Тут і відбуваються перші помилки», — зауважив спікер.

Це не означає, що потрібно купувати найдорожче устаткування — варто правильно налаштувати комбайн. Подивитись на ширину жатки, налагодити висоту, визначити, як саме комбайн розподіляє рослинні залишки, знову ж таки, налагодити висоту. Якщо подрібнювач не справляється з рештками, поміняти ножі, якщо не вистачає півметра, робити менше ширину захвату, але основна задача — максимально ефективно підготувати площі під no-till.

  2. Неготовність визнати, що no-till — це більше ніж технологія сівби

Сівба насіння в покритий рослинними рештками ґрунт часто стає центром уваги новачків в застосуванні технології. Разом з тим, відмова від оранки здійснює ефект доміно, що впливає і на інші аспекти вирощування культури. No-till потребує цілісного системного підходу до сільськогосподарського виробництва. Це передбачає, що традиційні агрономічні практики і методи, що застосовувались в минулому, можуть потребувати змін, або повної відмови.

3. Не планувати сівозміну

В залежності від погодних умов, вирощуваних культур, можливостей та ще маси факторів, сільгоспвиробники повинні підібирати для себе і для технології оптимальну сівозміну.

4. Зайві проходи технікою

Під час збирання врожаю варто максимально розпланувати куди, як і скільки їздитиме комбайн, вантажівки тощо. Зрозуміло, що точно підрахувати це нереально, але варто звести до мінімуму проходи важких машин на полях з no-till. Краще зупинити неповний комбайн на краю поля, додатковий раз відвантажити зерно, але не допускати надлишку колій.  

5. Неправильна підготовка техніки

Застосовуючи спеціально створену для no-till техніку, також можливо наробити помилок. Інженери або ж механізатори, що готують агрегати до виходу в поле, накачуючи колеса створюють в них дуже високий тиск. Через що, вони стають надто твердими, не мають м’якості і потім каменем йдуть по посівах – псуючи кілька років кропіткої роботи.

Не менш можливим моментом є налаштування сівалок під кожен окремий набір польових умов, аби забезпечити правильне розміщення насіння. Потрібно враховувати такі фактори: попередній урожай, кількість опадів, вологість ґрунту. Структурні проблеми ґрунту, такі як ущільнення, або кірка повинні бути усунуті до переходу на no-till.

6. Давати завчасну оцінку технології

Для того, щоб у повній мірі зрозуміти всі переваги технології, повинно пройти немало часу. Позитивні зміни в ґрунті (покращення структури, збільшення ємності катіонного обміну, прискорення інфільтрації, збільшення водоутримуючих здібностей, зменшення кірки) зазвичай відбувається повільно, протягом кількох років. На засушливих пшеничних/парових площах зміни в ґрунті часто можуть спостерігатись аж через 6 років застосування технології, в умовах зрошення – через 3 роки.

«No-till – не автомобільний завод, який одразу після будування випускає машини. Це біологічна система, яка набирає обертів з часом», — акцентував Хавьєр Понянте.

Початковий період найбільш важкий, адже тоді треба мати терпіння. У цей час буде мало рослинних решток, непомітним буде відновлення ґрунту і матиме місце ще маса нюансів. Часто більшість аграріїв на 2-3 рік спроб повертаються до звичної інтенсивної технології, бо не бачать результатів своїх старань. Вони не переходять на наступний етап, на перехідний період. Тому перш ніж почати застосовувати дану технологію, потрібно впевнитись в готовності чекати, а не отримувати моментальні результати. Тільки після третього року, в умовах України ґрунт починає менше прилипати до техніки, стає більш структурованим і помітною стає різниця.

Основні принципи змін ґрунту в технології:

• Пориста структура ґрунту. У системі прямого висіву особливу роль відіграють коренева система рослин і біологічна активність, що ведуть до відновлення пористості ґрунту.

У ґрунті присутні макропори, що розподіляють вологу, яка надходить; мезопори, що накопичують доступну вологу; мікропори, які накопичують недоступну вологу. Структура макропор часто порушується важкою технікою, додатковим її проходженням.

• Гумус. У системі прямого посіву відсутніх орний шар. Замість цього розвивається поверхневий шар, збагачений молодим гумусом. Цей процес позитивно впливає на динаміку гумусу в ґрунті і кругообіг поживних речовин.

Рівень гумусу з кожним днем стає все менший через неправильну технологію захисту ґрунту. 50 років тому гумусу було вдвічі більше, але щорічна оранка зменшувала його кількість.

• Рослинні рештки не проблема, а фізико-хімічна та біологічна потреба. Важливо навчитись ними керувати.

Залишаючи на полі рослинні рештки, ми спонукаємо працювати черв’яків, бактерії і все те, що сприяє розкладанню решток і формуванню поживних речовин. Та після стількох років оранки не варто чекати, що рештки почнуть активно розкладатися. Перші 2 роки вони будуть накопичуватись, варто навчитись керувати ними. Але, коли біота буде відновлена, розкладання буде відбуватись активніше.

«Важливо розуміти, що відновлення інтенсивного процесу розкладання решток не є справою одного дня. Особливо, коли маємо різні рослинні рештки, з різним співвідношенням азоту, вуглецю, через які ускладнюється розкладання», — розповів спікер.

7. Переведення одразу всіх площ на no-till

Для того, щоб перейти на дану технологію, варто для початку спробувати її на невеликих площах, де буде змога кропіткого спостереження за всіма процесами, роботами і результатами, поступово збільшуючи площі, поступово підвищуючи рівень навичок і знань.

Однією з проблем тут є неможливість визначити новий підхід до боротьби з іншими видами бур’янів, шкідників і хвороб, що з’являються в інший час.

8. Невизнання факту, що сорти/гібриди культур можуть поводити себе по-іншому в даній технології

Дослідження показали, що сорти і гібриди рослин, що були розроблені під  звичайні системи обробітку ґрунту, ведуть себе по-іншому за no-till. Ґрунти, покриті рештками урожаю, захищені від сонця, зазвичай більш холодні і забезпечені вологою. Деякі сорти відповідають таким умовам, в той час як інші – ні. Це призводить до зниження врожаю і, зрозуміло, до розчарування аграрія в технології.

Деякі насіннєві компанії надають рекомендації по сортах і гібридах за даної технології. Генетики наразі активно працюють над тим, щоб виводити підходящі гібриди. Але й кожному господарству потрібно проводити власні експерименти і дослідження, аби визначити найбільш відповідні під кожні умови сорти рослин.

9. Застосування тих самих схем внесення добрив, що й за класичної технології

Часто для застосування добрив в звичайних технологіях треба проводити обробіток ґрунту. В no-till внесення добрив наземним методом не є агрономічно або економічно ефективним. Немобільні поживні речовини, такі як калій і фосфор варто вносити перед або під час сівби на рівень насіння, або нижче. Спеціальні посівні комплекси дозволяють вносити добрива на потрібну глибину з мінімальним впливом на ґрунт. Створюючи стратегію внесення добрив, потрібно звернути увагу на особливості технічного обладнання, що використовується в господарстві.

Азот є мобільним, але його поширення може бути зупинене або використане бактеріями для розкладання рослинних решток. Тому дуже важливо внести корективи в залежності від попередньої культури і кількості решток.

10. Технологія no-till потребує нового і дорогого обладнання

Досягнення в області технології значно збільшили простоту використання і ефективність сучасного обладнання. Тим не менш, деякі виробники виявили, що використання існуючого або модифікованого обладнання може досягти тих самих результатів при менших витратах. Очищувачі рядів, хвилясті прорізні диски, сошники, диски для добрив з глибоким розміщенням, більш потужні пружини прижимного тиску, додаткова вага рами та інші зміни можуть адаптувати існуюче обладнання для no-till.

Читати все за темою no-till

«Технологія no-till вимагає терпіння! Так, передбачає меншу кількість роботи, але набагато більшого планування процесу. Перед запуском системи все, до найменших деталей має бути заплановане. Правильне управління процесами, контроль бур’янів, вчасне внесення гербіциду – це все дуже важливо тому, що одна помилка здатна анулювати попередні старання і результати», — розповів Хавьєр Понянте.

11. Непрофесійність працівників

No-till – технологія, що потребує серйозних теоретичних знать і постійної практики. Без знання основ, дуже легко піти неправильним шляхом. Тому кожен з працівників підприємства, особливо агрономи й механізатори повинні чітко розуміти що і як правильно робити, наприклад, знову ж так, як повинні бути накачані колеса на сівалці, особливо, коли ґрунт перезволожений.

12. Не ділимось інформацією

Аграрії найбільш розвиненої в напрямку no-till країни, а саме Аргентини володіють величезним багажем знань та досвіду, яким постійно діляться між собою. Там було створено три організації: державна асоціація INTA, асоціація no-till Aapresid та асоціація агрономів в регіонах CREA. Всі вони обговорюють проблеми, шукають рішення. Потім протягом року на власних площах проводять досліди і знову діляться новими знаннями.

«Обговорюйте, діліться, питайте, запрошуйте в гості. Усі знання важливі і потрібні. Спілкуючись, ви зменшуєте власні ризики. Навчайте тих, хто планує займатись даною технологією і навчайтесь самі», — підсумував Хавьєр Понянте.

Анастасія Аврамчук, SuperAgronom.com