Застосування азотних добрив на озимій пшениці, — погляд російських фахівців

На просторах Інтернету знайшли матеріал російських фахівців. Подумали, що й нашим пригодиться. Хоча б для порівняння. Переклали й інтерпретували для вас доповідь на одному з семінарів для агрономів Ольги Назаренко, директора Центру агрохімічної служби «Ростовський» — про особливості живлення озимої пшениці.

Строки підживлення 

Загалом за термінами проведення підживлення можна розподілити так:

1-ше — раннього весняного періоду (прикореневе, по мерзлоталому і підсихаючому ґрунті);

2-ге — період кінця кущення, виходу в трубку (можна здійснювати двома способами — прикореневим і позакореневим, коли вже є добре розвинена листова поверхня);

3-тє — підживлення на якість, проводиться починаючи від колосіння і до кінця молочної стиглості, коли ми намагаємося спровокувати рослину на накопичення азоту саме на зерно.

Кожне з цих підживлень має своє призначення, технологічно виконує певне завдання:

1. По мерзлоталому і прикореневе — воно стимулює кущіння. Таким чином дається весняний старт рослині й вона націлюється на те, щоб закласти якомога більше пагонів. Тому перед тим, як вносити добриво, потрібно оцінити стан рослин. Якщо вони добре розкущилися, мають хороший запас цукрів, то чи потрібно давати повні дози живлення, та й узагалі чи потрібне живлення по мерзлоталому? До того ж, якщо такій рослині дати ще більший старт, вона почне активно розвиватись, але при цьому ще високий ризик настання весняних морозів, то вища ймовірність пошкодження нових листків. Якщо ж на рослинах по 2-3 листка, тоді потрібно навпаки із живленням не зволікати, щоб допомогти їй почати активне весняне кущення. Тобто слід проаналізувати і зіставити досить багато факторів перед тим, як прийняти рішення щодо проведення раннього підживлення. Зрозуміти, яке завдання вам потрібно вирішити за допомогою цього підживлення. Те, що ви внесете аміачну селітру, це однозначно.
2. Наступне — прикореневе підживлення — має інше завдання. Рослина вже сформована, міцна, тож працювати треба на збільшення кількості продуктивних стебел та озерненості колоса. Якщо в першому підживленні потрібно було витягти ці стебла, збільшити їхню кількість, то мета наступного — щоб усі стебла були продуктивні.
3. Це підживлення вже спрямоване на якість зерна. Але тут є певне обмеження, бо воно застосовується тільки тоді, коли є певне співвідношення між азотом і фосфором в рослині. Це співвідношення має бути в межах 12-13:1. Якщо цього співвідношення немає або воно більше 13, то в цьому випадку, проводячи підживлення і думаючи, що працюєте на якість, ви можете навпаки погіршити якість і отримати фуражне зерно.

Ніші азотних добрив по вегетації озимої пшениці

Щоб вибрати вдалий час для підживлення, не забуваємо про тривалість відповідного періоду розвитку рослин. Зокрема, початок виходу в трубку — це лише 12-14 днів. І якщо ви справді хочете працювати на те, щоб збільшити озерненість колоса і щоб усі ті стебла, що сформовані в період ранньовесняного внесення азотних добрив, були продуктивними, у вас для проведення 2-го підживлення є оці пару тижнів. Тому, якщо у вас досить великі площі посівів, варто чітко розпланувати логістику, навіть іще з осені, аби встигнути підживити вчасно. Загалом же агрономам варто напрацювати свої «діагностичні навички», від яких надалі багато в чому залежатиме ефективність застосовуваної вами системи живлення.

Що стосується азотних добрив, то при сівбі ранньовесняне підживлення — це однозначно аміачна селітра. Далі — КАС, починаючи від кущення. А потім — залежно від того, який в регіоні температурний режим. Бо буває, що навесні температура піднімається досить швидко, і до середини виходу в трубку вже не можна працювати КАС, а іноді буває, що можна працювати й до колосіння. А надалі — карбамід, який вноситься в період колосіння і до формування зерна, до молочної стиглості.

Принципи ранньовесняного підживлення

Є декілька принципів, про які потрібно думати при ранньовесняному живленні. Насамперед слід перевірити вміст фосфору — цей показник має бути не менше 20 кг/мг. Запаси продуктивної вологи у метровому шарі ґрунту — не менше 160 мм. Вміст нітратного азоту в шарі 0-40 см має бути 90 кг/га. І Звісно, врахувати стан розвитку рослин.

Щоб робити точні розрахунки необхідної кількості внесення елементів живлення під конкретний урожай, потрібно проводити щорічний агрохімічний аналіз поля. Застосувавши отримані дані у формулі розрахунку дози річної потреби в міндобривах, можна заздалегідь спрогнозувати витрати.

Доповідач представила таблицю розрахунків річної потреби в добривах для одного з місцевих підприємств. Наголосивши, що це саме річна потреба, яка розподіляється на відповідну кількість та способів внесень: основне внесення, під передпосівну культивацію, потім при сівбі, й підкормки.

Основне внесення потрібно продумати за рік до сівби. Бо в той рік, коли ви сієте озиму пшеницю, основне внести не вийде. Бо, за словами російської експертки, навіть у тих, хто влітку робить оранку, заробляння виходить неглибоке — до 18 см, а в декого й 18 не буде. Тому повноцінного ефекту основного внесення отримати неможливо. Відповідно, усі згадані способи внесення дають можливість розподілити добрива, як листковий пиріг. Кожне внесення — на своїй глибині.

Основне внесення необхідне там, де низька забезпеченість фосфором. Навіть якщо вона середня чи нижче середнього, тобто менше 20 мг/кг, то на цих полях потрібно подумати, щоб під попередню культуру все ж внести половинну дозу, розраховану під озиму пшеницю. Таким чином можна вирішити два завдання. По-перше, підготувати ґрунту під культуру весняної сівби, а по-друге, забезпечити основне внесення під озиму пшеницю.

Необхідність такого підживлення фахівець пояснила, навівши таблицю даних із забезпеченості мінеральним живленням.

«Тут ми бачимо низький вміст фосфору. Отже, щоб його поповнити, нам необхідні чималі дози добрива вносити. Якщо ми говоримо про пшеницю по пару, то потрібно внести 156 кг/га фосфору в діючій речовині. За непарового попередника — 163 кг/га. Виробники скажуть, що це економічно неможливо. Але насправді під пар це потрібно зробити тому, що тоді ви отримаєте 100% забезпеченість фосфором. Якщо попередником була озима пшениця, то забезпеченість буде приблизно 64% ​​. По кукурудзі (і соняшнику) значення в дужках — якщо прибирається рано, то ще встигаємо внести повну дозу. Але при цьому вони не працюють, навіть якщо такі великі. В результаті отримуємо лише 43% забезпеченості. Тому потрібно правильно розподілити загальну дозу по способах внесення. Завдяки чому дози знижуються і для забезпечення рослин фосфором потрібно буде внести значно менші обсяги — 66 кг/га по пару, 69 кг/га по непаровому попереднику. При цьому і по пару, і по озимій пшениці отримаємо 100% забезпеченість. По кукурудзі та соняшнику, на жаль, цей обсяг — лише 65%, але все ж таки не 43%», — пояснила дані наведених таблиць Ольга Назаренко.

Форми добрив і дробний аналіз

Щодо форми добрив. За низького вмісту фосфору — амофос. Підживлення — РКД. Чому амофос? Бо в ньому 52% фосфору. Це фосфор, який буде у ґрунтовому розчині. І він потрібен, тому що у ґрунтовому розчині залишається 20% фосфору — решта закріплюється. Хоча він нікуди не дінеться — надалі, коли буде розвинена коренева система, рослина все одно його візьме. Але в момент проростання від того обсягу мінеральних добрив, які ми внесемо, у ґрунтовому розчині міститиметься лише оті 20%. Тому, чим вище відсоток діючої речовини в формі добрив, тим ефективнішим буде добриво.

Експертка наголосила, що не завжди аграрії так детально всі ці речі аналізують. Звертають увагу на етапи — сходи, кущіння, вихід у трубку, колосіння. Але насправді, що особливо важливо в ранньовесняний період, потрібно розуміти — це 2 листа, чи 3-4, чи це початок кущення, чи вже повноцінне? Чому це важливо? Бо тоді приймається рішення щодо способу внесення. Якщо посіви у стані від шильця і до початку кущення — потрібне обов'язкове ранньовесняне азотне підживлення. Якщо вже подальша стадія 2-3 пагони, тоді вже треба подумати, оцінити вміст цукрів у вузлах кущення, вміст нітратного азоту у ґрунті, й на основі цих даних приймається рішення, чи потрібне це підживлення, чи рослина впорається. І якщо у вас великі площі, можливо, залишити на пізніше. Краще в першу чергу підтримати азотом більш слабкі посіви чи ті, що перебувають на меншій стадії розвитку.

Моніторинг запасів цукрів у вузлі кущення, за словами російської експертки, — теж важливий інструмент спостережень. Тому що в період, коли рослина увійшла у стан спокою, оптимальне значення цього показника — 38-40%. Коли рослина підходить до початку весняної вегетації, має залишитися 18-20%. Кожні 10 днів втрачається 2% цукрів.

Тактика агрохімічних робіт

Отже, яку тактику агрохімічних робіт для підвищення якості озимої пшениці пропонує російська експертка:

1. Ранньовесняне підживлення аміачною селітрою не менше 30 кг/га, бажано по мерзлоталому;
2. живлення будь-якими азотними добривами, по ґрунту, що підсихає, обов’язково із зароблянням;
3. підживлення за результатом листової діагностики, залежно від потреб рослини:

- КАС у фазу кущіння із додаванням мікроелементів, робота з пестицидами + мідь, марганець, цинк, кобальт + стимулятори росту + гумати,

- КАС і/або РКД (в період кінця кущення — вихід в трубку) + мідь, марганець + гумати,стимулятори,

- карбамід у фазу прапорцевого листка,

- карбамід ближче до наливу зерна, до кінця молочної стиглості + кобальт.

Це основні моменти з доповіді російської експертки, яка давала поради аграріям Ростовської області. Наскільки вони можуть бути корисними в умовах України — вирішувати вам. На нашу думку, чужий досвід — завжди цікавий.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com