Юрій Петрук: Куди прямують агро-інновації? — думка експерта

Пана Юрія ми зустріли на конференції «Точне внесення. Високі технології для внесення добрив і пестицидів», що відбулась у рамках Міжнародної виставки ІнтерАГРО 2018. Та скористалися нагодою розпитати про тенденції та напрями, в яких рухаються агростартапи. І про ті можливості, які відкриваються перед виробниками завдяки технологічним ідеям, що вже реалізуються зараз, або будуть реалізовані у найближчому майбутньому.

SuperAgronom: Пане Юрію, як змінилися тенденції у спрямуванні технологічних новинок в агросекторі, у проблемах, які беруться вирішувати агростартапи сьогодні?

Юрій Петрук: Наразі змінилися потреби самих аграріїв. Бо ті, хто почали впроваджувати у своє виробництво запропоновані новітні технології, зіткнулися зі значною нестачею кадрів. Тобто наш агросектор не може поки що «засвоїти» те, що пропонують йому розробники. Тому стартапери, отримавши певний досвід всередині нашої країни, але не знайшовши належного попиту, перевели свій погляд на закордонні ринки. Наприклад, у нас вже є досвід, коли українські технології, які розширили функціональність певного обладнання, ми продаємо в деякі європейські, африканські країни, на Кавказ.

SuperAgronom: Що це за проекти?

Юрій Петрук: Наприклад, створені нашими розробниками пенітрометри зараз продаються у Франції, їх купують місцеві агрокооперативи. У Марокко зацікавилися українським обладнанням для теплиць. В цій країні вирощування продуктів харчування, зокрема овочів, відбувається переважно в закритому ґрунті. Тут важливим чинником стала ціна. З тамтешніми підприємствами ми співпрацюємо через французів, які не можуть марокканцям запропонувати щось своє через зависокі ціни їхньої продукції. Тоді як українські технології доступні і при цьому якісні. Кавказ, Середня Азія — тут теж наші тепличні проекти, технології зрошення, метеостанції — досить актуально наразі. І у вітчизняних стартапів є що запропонувати в цьому плані. Так само програмне забезпечення для автоматизації агропроцесів. У цих країнах досить великий дефіцит кваліфікованих кадрів, тому вони намагаються максимально автоматизувати виробництво. Це такі основні напрями, за якими зараз працюємо.

SuperAgronom: Нещодавно, коли йшлося про нові технології в сільському господарстві, передусім згадували про дрони.

Юрій Петрук: Ситуація дещо змінилась. Свого часу то була ціла хвиля. Але наразі ця тема трохи стихла. Ринок стабілізувався. Зараз у світі розвивається передусім сервісна структура. А що стосується якихось технологічних новинок, то тут вже мало хто може запропонувати щось ексклюзивне.

SuperAgronom: Який тоді напрям наразі найбільш перспективний?

Юрій Петрук: Якщо брати світовий тренд за останній рік, то дуже сильно зріс попит на програмне забезпечення, яке здатне відслідковувати походження продукції. Тієї фінальної, яка продається в супермаркеті, але для якої є змога відслідкувати увесь ланцюжок — починаючи від насіння й умов вирощування, до безпосереднього виготовлення на харчовому підприємстві. Наприклад, якщо це куряче філе, то спеціальна програма на смартфоні покупця розповість всю його «історію». Вкаже, що годували курку зерном кукурудзи з насіння, скажімо, компанії Pioneer. Яке посіяли на полі конкретного фермерського господарства. В посіви внесли такі-то добрива, обробили такими-то препаратами, зібрали отаким комбайном, привезли на оцей елеватор, а потім відвезли на той комбікормовий завод, змішали з певними елементами мінеральними, а ще, наприклад, із соєю (для якої теж попередній «шлях» відомий). Виготовили комбікорм, нагодували ним курочку цієї-то птахоферми, а потім із неї тоді-то і там-то зробили й упакували філе, яке ви зібрались купувати.

Це зараз одна з топових тем для розробників у цій галузі.

SuperAgronom: Щоб у себе запроваджувати такі технології, Україні треба ще багато чого змінити. А от що у нас зараз стало б у пригоді аграріям?

Юрій Петрук: Насправді й українським експортерам також варто замислитись над тими кейсами, про які я розповів. Якщо вони хочуть конкурувати на зарубіжних ринках. А що ж до більш близьких на сьогодні проблем, які вітчизняні ІТ-розробники допомагають вирішувати нашим виробникам, то можу назвати програмне забезпечення для вдосконалення внутрішньої організації підприємств. Зокрема, до нас уже звернулося декілька кооперативів, яким потрібні інструменти для внутрішньої координації, комунікації, відслідковування процесів усередині об’єднання. Перше, скажімо, це що сіємо, коли сіємо, в які терміни, де яка техніка задіяна, як можна оптимізувати роботу, кому яка допомога потрібна. Друге — обмін знаннями. Бо коли хтось комусь сказав, що оце треба так, той в іншого спитав, а як тут краще… — то така передача інформації від людини до людини несистемна, малоефективна.

Натомість програмний продукт дає змогу легко ділитися власним досвідом, або знайденими на певних ресурсах порадами, статтями, відео тощо — з колегами всередині кооперативу. Таким чином корисна інформація набуває більшого поширення. Ще одна функція — координація співпраці з постачальниками засобів виробництва та з покупцями продукції, виробленими кооперативом чи відділками підприємств. За нашим досвідом, саме на таке програмне забезпечення є досить великий попит нині в Україні.

SuperAgronom: І наші розробники можуть його запропонувати?

Юрій Петрук: Чесно кажучи, повноцінного, до кінця виписаного продукту поки що немає. Триває робота. Частково такі програми вже створені для молочного та горіхового кооперативів. Для садівничого і зернового підприємств поки що йде пошук технологічних рішень. Але ці запити досить показові в тому плані, що наші аграрії вже починають розуміти необхідність впровадження таких організаційно-комунікаційних програм.

SuperAgronom: Згадані розробки більше стосуються сфери управління підприємством. А як щодо агрономічної служби?

 Юрій Петрук: Для агрономів зараз досить актуальна тема — біотехнології. Скажімо, розробка нових біопрепаратів. На жаль, цей сегмент у нас розвинений мало. Є декілька компаній, які використовують патенти 10-15-річної давності, намагаються на цьому будувати бізнес. Але справжніх новацій тут дуже мало. Для розвитку цієї галузі потрібна наявність сучасних потужних біотех-лабораторій, з відповідним обладнанням, експериментальною базою, сертифікацією тощо.

SuperAgronom: У соцмережах часто можна побачити дописи агрономів чи фермерів із фото якоїсь проблеми і з запитанням, мовляв, колеги, що воно таке і як із цим боротися? Чи реально розробити, скажімо, мобільний додаток, який би за зображенням міг визначати, що не так із рослинами, або що за хвороби чи шкідники уразили посіви? І щоб зразу підказував методи їх усунення.

Юрій Петрук: Не думаю, що найближчим часом щось таке може з’явитися не лише на нашому, а й на світовому ринку. Часто проблему за одним лише зовнішнім виглядом визначити неможливо. Потрібні лабораторні дослідження. Хіба що для розпізнавання шкідників подібне рішення більш реальне.

Взагалі такі запити показують, що людина за своєю природою лінива. І прагне, щоб за неї хтось усе повирішував — замість самому навчатися і набувати знань. Хоча я знаю, що деякі відомі компанії намагалися як додаткову послугу клієнтам зробити сервіс із розпізнавання хвороб із подальшим наданням порад. Однак на практиці це виявилося неефективним. В одному з таких проектів, як мені відомо, сиділо з десяток фітопатологів, розбирали кожну надіслану фотографію, щоб дати 100% правильну відповідь — радилися, порівнювали… Коротше кажучи, через півроку проект згорнули. Бо якщо і можна створити алгоритми для конкретних культур щодо конкретних ознак та умов розвитку якихось хвороб, то їх дуже мало. І по більшості з них досвідчений аграрій і сам розбереться. А вже більш складні проблеми без фітопатологічної експертизи визначити неможливо. Тому поки що схожі проекти навіть у досить відомих світових компаній особливого успіху не отримали, хоча певний час такий тренд спостерігався.

SuperAgronom: А взагалі, на Вашу думку, яких технологій не вистачає вітчизняній агросфері?

Юрій Петрук: Насправді їй не вистачає людей, які можуть фахово оперувати навіть уже наявними технологіями. Це найбільша проблема, на яку скаржаться не лише малі виробники, а навіть великі агрохолдинги. Цього не дають наші спеціалізовані виші. І навіть достатній рівень фаховості навряд чи можуть забезпечити корпоративні програми навчання персоналу. Бо вони надають знання передусім під кутом певних потреб компанії. А тут питання в тому, щоб людина могла сама приймати якісь адекватні рішення. А для цього їй потрібно бачити загальну картину, мати більш широке поле знань.

З другого боку, якщо говорити про світові тренди, то технології рухаються у бік спрощення. Бо, наприклад, сенсори й датчики (які є одними з основних елементів сучасних приладів автоматизації процесів) стають дедалі ближче до, так би мовити, одноразового використання. А вартість логістики, установки, підтримки, обслуговування систем значно більша, ніж вартість самого обладнання. Тому зусилля розробників спрямовані на скорочення витрат на ці процеси. Тобто обладнання зараз роблять таким, щоб будь-який працівник, не обов’язково досвідчений фахівець, міг без проблем поставити прилад чи датчик, натиснути, до прикладу, кнопку, і воно само все запрацює. Без потреби складних монтажів систем, налаштувань тощо.

SuperAgronom: Для нашого ринку це, мабуть, справа майбутнього. Хоч, можливо, і недалекого. А які б іще цікаві тенденції ви виділили у напрямках руху технологічних ідей?

Юрій Петрук: З великих трендів я б іще виділив заміну великих одиничних «юнітів» (одиниць, - ред.) техніки на групи маленьких «юнітів». Скажімо, для згаданих уже дронів. Навіть в Україні є компанія — виробник дронів для обприскування посівів, яка зараз працює над проектом такого собі «рою» дронів. Ідея в тому, що на поле приїжджає машина, в ній, скажімо, 6 «дроників», вони вилітають одночасно і роблять обробку 100-гектарного поля за 20 хвилин. Замість витратити на це 3–5 годин.

SuperAgronom: А такий «рій» не задорого обійдеться?

Юрій Петрук: Насправді вартість покупки цієї платформи, думаю, буде абсолютно співмірна з придбанням обприскувача. Але при цьому обробка значно швидша й ефективніша.

SuperAgronom: Однак коли порівнюють роботу дрона й обприскувача, звертають увагу на розмір ємностей, які вони можуть переносити. Звідси певна недовіра.

Юрій Петрук: Але це зовсім різні історії. Що стосується дронів, то йдеться про технології ультрамалооб’ємного внесення. Передусім тут застосовують спеціалізовані формуляції препаратів. Зокрема, масляні. Вони не випаровуються під дією сонця. А крім того, інакше розповсюджуються. Препарат розпилюється у вигляді дрібних 50-мікронних крапель, які утворюють щось на зразок туману. А гвинти дрона роблять завихрення, завдяки яким «туман» огортає рослину з усіх боків. Тож для такого обприскування потрібні значно — в десятки разів — менші дози внесення.

SuperAgronom: Цей проект в Україні вже десь працює?

Юрій Петрук: На жаль, наш агросектор поки не дуже готовий до впровадження таких технологій і авіавнесення дронами в Україні мало популярне. Хоч вони й робили якісь пілотні проекти з агрохолдингами, і начебто обидві сторони були задоволені співпрацею, але вийти на вигідні обсяги виробництва тут, в Україні, поки що не вдалось. Тому компанія-розробник наразі шукає інвестора, щоб відкрити завод із виробництва дронів і впровадження таких технологій у Канаді. Бо виходить так, що значно простіше відкрити сервісну компанію в Північній Америці і «катати» свої дрони по тамтешніх фермах, для яких авіавнесення — звичайна процедура.

SuperAgronom: Саме дронами? Літаками, як у нас це іще практикується, там уже навряд чи хтось користується?

Юрій Петрук: Так, звісно. Там, коли кажуть «авіа», то мають на увазі дрони.

До слова, додам іще про тенденцію малої техніки, яка працює «у групі». Вона актуальна не лише для дронів. Наприклад, один з відомих виробників агротехніки, зокрема тракторів, ще минулого року представив як прототип, а зараз активно випробовує проект таких собі мобільних агророботів. Це невеличкі тракторці. Які у полі координуються між собою і водночас можуть певні операції проводити самостійно.

Там десь досіяти треба, там бур’янчик прибрати, там щось внести додатково на локальну ділянку. А якщо ж потрібно робити великий обсяг роботи, то вони разом дружно її виконують. Тож замість того, щоб у поле виходив один великий важкий трактор, який утрамбовує все на своєму шляху, задіюють 8-12 «мініатюрних» тракторів-роботів. Вони об’єднуються у «кластери» і вже разом тягнуть або плуг, або обприскувач, або сівалку тощо. А це вже зовсім інша історія. По-перше, у них двигуни електричні, що зменшує затрати на пальне, а до того ж це більш екологічно. По-друге, зменшується навантаження на землю. Усі ж знають, що проблема ущільнення ґрунтів — одна з найбільш болючих у землеробстві. А завдяки відмові від важкої техніки вона зменшується. По-третє, процеси стають більш гнучкими, більш точними й автоматизованими.

Такі зараз основні тренди в агротехнологічних інноваціях.

SuperAgronom: Дякуємо за цікаву розмову. Сподіваємося, що усі інновації, про які ви розповіли, незабаром будуть широко впроваджені й на українських полях.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com