Попередник — риба, або як на Полтавщині рис вирощують

Анатолій Грунтенко, агроном господарства, з яким випала можливість поспілкуватись, розповідаючи про особливості і новинки підприємства, заговорив про перший досвід сібви білого зерна:

«Не впевнений, що вам цікаво, бо ми в цьому новачки, але вже маємо сходи і сподіваємось, що все вдасться».

На площі 27 га, де тепер росте дана злакова культура, кілька місяців тому ще плавала риба, бо на цьому місці були ставки, де розводили цю саму рибу. Але, як часто буває весною, захотілось щось змінити та спробувати новеньке, тому карасиків виловили, спустили воду і вирішили рис посіяти.

Дізнавшись це, одразу виникло питання, чи не доцільніше все-таки було залишити це місце ставком, на що агроном нам відповів, що у Херсонській області воду не спускають, вона тримається на рівні 15 см, тому і рис росте і риба плаває. Може й тут так вчинять, але поки наперед не загадують.

«Маємо 3-4 ставочки, де можна було б вирощувати рис, але поки на одному пробуємо, щоб навчитись», — зауважив Володимир Пащенко, агроном підприємства.

У господарстві похвалилися, що це найпівнічніша точка світу, де росте «жемчужне зерно».

Насіння для посіву закупили на Херсонщині в Інституті рису НААН, звідки директор і агроном тепер регулярно приїжджають, аби поспостерігати за станом поля. Вони ж надають рекомендації стосовно майбутніх процесів, що відбуватимуться тут.

«До нас як приїжджають на рис подивитись, дивуються спочатку, адже тут його ще ніколи не вирощували. Та потім кажуть, що стоять рослини не гірші, аніж на Херсонщині», — з гордістю розповідає агроном підприємства Анатолій Грунтенко.

Під час нашого незапланованого візиту на поле води в поcівах рису майже не було, місцями спостерігались так звані блюдця. Там чекали, поки й вони висохнуть, щоб  найближчим часом знову набрати воду.

Технологія вирощування рису однозначно відрізняється від тих культур, які тут звикли вирощувати, але ніякої додаткової техніки купувати не довелось, усю роботу виконують тим, що є в господарстві, а переважають тут

агрегати компанії Case.

Після того, як дана площа «офіційно» стала рисовим чеком, а не ставком, ґрунт тут задискували і провели сівбу сівалками СЗ на глибину 1 см.

Норма висіву насіння складала 300 кг/га, приблизно 9 млн. рослин, а схожість виявилась приблизно 96% у місцях, де наразі ґрунт вже просох і трохи менша там, де поки стоїть вода.  

Ґрунт під південною культурою підживили сульфоамофосом 200 кг/га і карбамідом 100 кг/га, пізніше, після наступного спуску води планують додати ще 100 кг/га карбаміду, бо як виявилось місцями в ґрунті спостерігається нестача азоту.

Щоб захистити рис від бур’янів, посіви обробили Базаграном — 2 л/га, більше поки не вносили нічого, але усі майбутні внесення залежать від наступного запуску води на поле. За технологією варто вносите ще препарат проти злакових, але чи застосовуватимуть поки й самі не знають.

У місцях, де вже дуже сухо, ґрунт починає тріскатись, тому найближчим часом, щоб його пом’якшити і не допустити великих щілин, на 15 см посіви заливатимуться водою. Загалом, за період вирощування площі затоплюватимуться 3 рази на різний проміжок часу, все залежатиме від погодних умов і розвитку рослин. Як тільки вологість ґрунту буде знижуватись, одразу прийматимуться міри.

Збирати перший урожай рису планують в серпні. За 20 днів до косіння останню воду спустять і ґрунт повинен буде достатньо просохнути перш ніж туди зайде комбайн.

На цих площах планують поки вирощувати рис, але вже продумують сівозміну. Кажуть, може сіятимуть в майбутньому пшеницю, але ще не впевнені, чи буде вона себе тут комфортно почувати, бо вологи багато і є висока вірогідність загибелі рослин зимою.

Наскільки високою буде урожайність рису в господарстві поки не знають, але говорять, що, скільки б не показували ваги, перший досвід вони вже матимуть.  

Анастасія Аврамчук, SuperAgronom.com