Що любить «їсти» кукурудза? Мікроелементи, які необхідні цариці полів

Які мікроелементи «полюбляє» кукурудза?

Для успішного вирощування кукурудзи агрономам слід враховувати, які саме мікроелементи є найбільш важливими для правильного росту та розвитку культури. Ось вони:

• Цинк. Один із найважливіших для кукурудзи елементів живлення. Цинк не лише бере участь у синтезі хлорофілу та одразу кількох вітамінів у рослинах, а й підвищує стійкість кукурудзи до температурних стресів (зокрема, заморозків і різких перепадів атмосферних температур). Добрива, які містять цинк, вносять у нормі 1—2 кг/га під сівбу або відразу після неї. Якщо сівозміна перенасичена кукурудзою й агроном бажає зробити «профілактику» дефіциту цинку на найближчі 2—3 роки, вносити слід 4—5 кг/га цинкових добрив у діючій речовині.
• Магній. Також дуже важливий елемент живлення, який входить до складу хлорофілу, є учасником синтезу амінокислот та білків у рослині, впливає на цвітіння та запилення. З метою запобігання дефіциту та забезпечення культури магнієм рекомендовано вносити магнієві добрива під сівбу. Для бідних ґрунтів із низькою кислотністю краще обирати оксиди магнію, для кислих ґрунтів — кальцієво-магнієві сполуки (доломіти). Сульфат магнію краще застосовувати для внесення по листку.
• Марганець. Елемент, який відіграє важливу роль у процесах фотосинтезу та білкового синтезу в рослині. Впливає на відновлення нітратів, а також активує деякі ферменти, таким чином значно впливаючи на метаболізм рослин. Вносити марганець у ґрунт не рекомендовано через низьку засвоюваність його рослинами та мізерний ефект від таких внесень. Для профілактики дефіциту слід приділити увагу правильному обробітку ґрунту: уникати занадто глибокого або занадто поверхневого обробітку. За явного дефіциту марганець вноситься по листку в будь-якій формі: сульфат, оксид, хелатне добриво.
• Бор. Він не лише відіграє важливу роль у вуглеводному обміні, а й водночас є регулятором синтезу стимуляторів та інгібіторів росту рослини. Бор сприяє кращому засвоєнню кальцію та азоту рослинами. Він бере участь у поділі клітин і формуванні клітинної мембрани, має вплив на запліднення квіток та формування пилку. За дефіциту бору велика вірогідність втратити урожай повністю. Хоча, слід визнати, трапляється такий дефіцит дуже рідко й запобігти негативним наслідкам можна шляхом обприскування посівів борвмісним добривом із розрахунку 300 г/га у діючій речовині.
• Залізо. Важливий для життєдіяльності рослини елемент, який активно бере участь у синтезі білків та хлорофілу, а також у фотосинтезі. Ризик дефіциту заліза з’являється, зокрема, на погано дренованих ґрунтах, що потрібно врахувати під час планування вирощування кукурудзи.
• Мідь. Активує окисно-відновні процеси, за рахунок чого є важливим чинником вмісту білка та цукру в зерні кукурудзи. Бере участь у синтезі лігніну клітинною стінкою, підвищує активність продукування зерна.

Ознаки та причини дефіциту елементів живлення

Про будь-які «розлади у харчуванні» кукурудза, як і всі інші рослини, майже одразу повідомляє своїм зовнішнім виглядом. Потрібно лише вміти вчасно помічати подібні зміни та правильно їх інтерпретувати, щоб допомогти рослинам і дати їм необхідні елементи живлення. Отож ознаки дефіциту елементів на кукурудзі проявляються наступним чином:

• Дефіцит азоту. Проявлятися може протягом усього періоду вегетації. Перші ознаки — світло-зелене забарвлення листя та його менший розмір у фазі 5—6 листків. У подальшому більш доросле листя жовтіє й починає відмирати. У фазі 8—10 листків старіше листя набуває характерного пожовтіння у формі літери  V уздовж центральної жилки від стебла до країв, інтенсивність більша у напрямку до стебла. Листя мають бліде забарвлення. У більш пізніх фазах розвитку (після цвітіння) пожовклі частини всихають і відмирають, ознаки дефіциту вже помітні й на більш молодому листі, спостерігається пожовтіння стебла. Причинами можуть бути: дефіцит вологи, що перешкоджає переносу азоту до рослини, вимивання азоту від коренів через інтенсивні дощі, а також висока конкуренція за елементи живлення з боку бур’янів.
• Дефіцит фосфору. У фазі 4—5 листків можна спостерігати зміну забарвлення листя від червоного до пурпурово-фіолетового. Спочатку змінюється забарвлення кінчиків листя, потім розповсюджується на усю площу листка, а далі й на всю вегетативну масу рослини. Старіші листки починають всихати, рослини відстають у розвитку й рості. Справжній дефіцит фосфору зустрічається вкрай рідко, частіше його спровоковано невчасним внесенням фосфорних добрив або взагалі невнесенням таких добрив. Причинами такого дефіциту є бідні фосфором ґрунти (наприклад, сіножаті, на які раніше не вносилися добрива), повернення в обіг парів, холодні та перенасичені вологою ґрунти, в яких уповільнюється ріст кореневої системи. Крім того, інколи справжній дефіцит плутають із псевдодефіцитом, який виникає через ущільнення ґрунту, зниження температур, надто повільне прогрівання ґрунту навесні (білі глинисто-вапнякові ґрунти) — тобто, усіх тих факторів, які помітно заважають засвоєнню фосфору рослинами навіть тоді, коли у ґрунті цього елементу достатньо. Для профілактики псевдодефіциту слід насамперед приділити увагу обробітку ґрунту та уникати його переущільнення.

• Дефіцит калію. Ознаки дефіциту проявляються з фази 4-го листка. Рослини на полі осередками низькорослі, спостерігається виражене пожовтіння. Спочатку пожовтіння з’являється на кінчику листка, потім ця ділянка некротизується, темніє та всихає. Поступово пожовтіння розповсюджується на краї листка. Передусім вражається старіше листя, молодші листки за незначного дефіциту довго можуть залишатися зеленими. За гострої нестачі калію рослини можуть загинути, через що значно падає урожайність або урожай повністю втрачається. Причинами дефіциту можуть бути: низький природний вміст калію у ґрунті, недостатнє підживлення, насиченість сівозміни культурами, у яких використовується уся надземна частина (майже не залишається пожнивних решток) — кукурудза на силос, сіножаті.
• Дефіцит цинку. Ознаки можуть проявлятися ще з фази 5-го листка. На більш молодих листках з’являються знебарвлені білуваті ділянки у нижній третині листка з обох боків від центральної жилки. Згодом ці ділянки стають прозорими й відмирають, водночас центральна жилка і краї листка лишаються зеленими. Знебарвлення зазвичай проявляється смугами (так звана блідо-жовта смугастість листя), при цьому старіші листки вражаються вкрай рідко. За значного дефіциту листя може набувати червонуватого кольору, кількість зерна в качані зменшується. Причинами дефіциту цинку можуть бути високий вміст органічної складової (гумусу) у ґрунті, високий вміст фосфору або понаднормове внесення фосфорних добрив, підвищена лужність ґрунтів, холодна та волога погода, що заважає засвоєнню цинку рослинами. За внесення цинкових добрив також слід пам’ятати, що вони не повинні містити міді, оскільки ці два елементи є антагоністами й нейтралізують дію один одного, тому дефіцит лише збільшиться.
• Дефіцит бору. Трапляється надзвичайно рідко. Починаючи з фази 6—7 листків, листя рослини підняте строго вгору, після появи 7-го листка листя починає біліти між жилками, поступово побіління поширюється і листки набувають смугастості, стебло стає дуже твердим. Репродуктивні органи рослини не утворюються, через що урожаю чекати марно. Зазвичай такий дефіцит може виникати на ґрунтах, що містять мало бору (найчастіше — через вимивання), а також на піщаних ґрунтах, де нещодавно провели вапнування. Внесення борвмісних добрив із розрахунку 300—400 г/га у діючій речовині дозволить виправити ситуацію, проте діяти слід оперативно.
• Дефіцит магнію. У фазі 5—6 листків забарвлення листя змінюється на блідо-зелене або жовтувате, на старішому листі жовте забарвлення нерівномірно з’являється поміж жилками, через що листя виглядає смугастим. Може проявлятися у вигляді білих цяток на червонуватому фоні (на старому листі). Інколи ознаки дефіциту більш виражені на кінчику листка, водночас його краї набувають червонуватого відтінку. У більш тяжких випадках листя всихає коло стебла. Листки видовжуються та опускаються. Причини такого дефіциту — піщані ґрунти та суглинки, підвищена кислотність, переущільнення ґрунтів, високий вміст у ґрунті калію, холодна та волога погода.
• Дефіцит марганцю. За нестачі марганцю усе поле виглядає жовтуватим, листя кукурудзи набуває блідо-жовтого забарвлення, з’являється міжжилковий хлороз на старіших листках. Листя видовжується й опускається, міжвузля короткі, листкові пластинки мають хвилясті краї. По краях та на верхівках старих листків з’являються некротизовані ділянки, за серйозної нестачі вони є також у середній частині листка. Причини дефіциту — піщані або погано структуровані та рихлі ґрунти, високий вміст гумусу, висока кислотність, вапнування, холодна та волога погода.
• Дефіцит заліза. Найперша ознака — міжжилковий хлороз молодого листя, за значного дефіциту відбувається помітне зниження кількості та якості урожаю. Причинами можуть бути погано дреновані або кислі ґрунти, високий вміст кальцію або міді (елементи-антагоністи).
• Дефіцит міді. Починаючи з фази 5—6 листка листя стає блідим, краї листків поступово всихають. Ріст рослин помітно пригальмовується, верхівки молодих листків схиляються донизу. Причини: високий вміст гумусу у ґрунті, високий вміст кальцію або заліза, рекультивовані ґрунти, застосування надто високих норм азотних добрив.
• Дефіцит сірки. У фазі 4—5 листків кукурудза виглядає жовтуватою, причому найжовтішим буде листок, котрий виріс останнім. На молодому листі виникає знебарвлення ділянок поміж жилками, інколи пожовтіння розповсюджується на старіше листя, але часто воно залишається зеленим. Причинами дефіциту можуть бути ґрунти з низьким вмістом гумусу та ґрунти, схильні до залуження. За перших ознак дефіциту сірки рекомендується внести 25—50 кг/га сірчаних добрив у діючій речовини (норма підбирається залежно від ступеню нестачі). До того ж слід відрізняти ознаки дефіциту сірки від дефіциту магнію: якщо за нестачі сірки рослини виглядають рівномірно жовтуватими та прояви найбільш помітні на молодому листі, то за дефіциту магнію найбільше вражається старіше листя і з’являються білі цятки з червонуватою облямівкою.

Якщо рослини «сигналізують» про певний вид голоду — краще не зволікати й підгодувати їх потрібними елементами. Проте інколи (у випадках псевдодефіциту) мікроелементів у ґрунті достатньо, але через несприятливі умови рослина просто не може їх засвоїти. У цьому випадку додаткові ґрунтові підживлення можуть виявитися марними.

Олена Басанець, SuperAgronom.com